Від соціального порядку до публічної влади: організаційні, інституційні та комунікативні засади легітимності

Abstract

У статті досліджено концепцію легітимності соціального порядку та панування з метою визначення інституційних, організаційних та комунікативних засад легітимності публічної влади. Зазначено, що сучасні соціологічні та політологічні дослідження проблеми легітимності, права на владу, взаємодії влади та суспільства не можуть залишити поза увагою соціально-теоретичні концепції Макса Вебера та розроблені ним категорії. Визначено, що відповідно до веберіанської традиції внутрішні та зовнішні гарантії легітимного конвенційного або правового порядку є передумовою легітимності публічної влади. На основі теорії легітимного порядку М. Вебера аргументовано відзначено відмінності у трактуванні легальності та легітимності. Зокрема, легальність публічної влади визначено в якості передумови її легітимності. Відзначено, що в теоріях О. Гьофе та Д. Норта відбувається переосмислення основних засад легітимності, а саме – веберівської значущості легітимного порядку. Продемонстровано, що в основі теорії легітимності О. Гьофе знаходяться дослідження інтеркультурного правового дискурсу, компаративний аналіз лібералізму та комунітаризму, визначення соціальної справедливості як обміну та субсидіарності як державного принципу. Зазначено, що проекцію трьох вимірів легітимності панування (організаційний, інсти- туційний, комунікативний) можна подовжити на сучасне суспільство, якщо звернутись до досліджень Д. Норта щодо розмежування інститутів та організацій, формальних та неформальних інститутів. Обґрунтовано, що внутрішні та зовнішні гарантії конвенційного або правового легітимного порядку, які виокремив Макс Вебер, мають два аспекти: 1) сприяють пануванню певної групи осіб; 2) виправдовують панування в очах суспільства та роблять панування легітимним. Аргументовано, що легітимність для Макса Вебера не є іманентною властивістю самого соціального порядку – це уявлення громадян щодо соціального устрою, які можуть змінюватись. Виокремлення М. Вебером зовнішніх і внутрішніх гарантій конвенційного та правового легітимного порядку закладає фундамент подальших досліджень панування, дозволяючи виокремити інституційні, організаційні та комунікативні засади легітимності публічної влади на сучасному етапі політичного розвитку. Обґрунтовано, що сучасні дослідження інституційних, організаційних та комунікативних засад легітимності публічної влади, її визнання з позиції діючих індивідів є продовженням веберіанської концепції гарантування видів легітимного порядку.