Проблема легітимації політичних рішень у контексті деетатизації політичного урядування

Abstract

The present paper concerns the factors of political decisions’ legitimation under de-etatisation of governance. It is assumed that the basis of the last decade’s socio-political crises dissemination, both in developed democracies and those striving for democratic change, is the economization of political legitimacy with the “denationalization” of governance processes taking place at the foreground. The de-etatisation of political governance through the splitting of national powers between the networks of national, transnational, private, public entities, changes the structural modality of the legitimizing political decisions from the binary – “citizen-government” one into the multiactor one. By implication of multi-stakeholder model as a methodological tool, it is outlined that the basis for legitimizing decision-making in the governance networks is the principle of utilitarian convergence when the interests of all stakeholders met through productive results. The cross-national surveys of the public opinion as for the defining the priorities of state activities, have shown that this is the performative aspect which is predominant in legitimation of modern policy-making. It is proved that modern multi-stakeholder governance involving national, supranational, private and public actors causes problems of democratic legitimation of political decisions due to the lack of traditional mechanisms of political representation, lack of institutionalized forms of public accountability and civil control. Multi-stakeholder governance is characterized by tendencies of encapsulation of decision-making processes. The most powerful stakeholders (primarily international organizations of interest groups) apply legitimation strategies for political decisions to strengthen their own positions by reinforcing dependency of other network actors. Governments, being accountable to the public, are in the focus of public discontent and loss of confidence, which leads to legitimacy crises. Стаття присвячена дослідженню чинників легітимації політичних рішень у контексті функціонування сучасних форм урядування. Вихідною гіпотезою нашого дослідження є теза про те, що в основі поширення суспільно-політичних криз останньої декади, як у країнах розвинутої демократії, так і в тих, які знаходяться на шляху демократичних змін, є економізація політичної легітимності на тлі «роздержавлення» процесів урядування. Деетатизація політичного урядування, яка відбувається через розщеплення національних повноважень між мережами державних, транснаціональних, приватних, публічних суб’єктів, змінює структурну модальність процесів легітимації політичних рішень з бінарної – «громадяни-уряд» на множинну – мультиакторну. Використання моделі мультиакторного урядування як методологічного інструменту дозволило з’ясувати, що основою легітимації рішень, схвалюваних у деетатизованих форматах політичного урядування, є принцип утилітарної конвергенції, коли інтереси всіх стейкхолдерів задовольняються через продуктивні результати. Аналіз крос-національних моніторингових досліджень громадської думки на предмет визначення пріоритетів державної діяльності продемонстрував, що саме перформативний аспект є домінантним у легітимації сучасних політико-управлінських процесів. Доведено, що сучасні мультиакторні моделі урядування із залученням суб’єктів національного, наднаціонального, приватного, громадянського секторів можуть спричиняти проблеми демократичної легітимації політичних рішень через відсутність традиційних механізмів політичного представництва, браку інституціоналізованих механізмів публічної підзвітності й громадянського контролю. Функціонування мультиакторних форм урядування характеризується тенденціями капсуляції процесів вироблення рішень у мережах. Найпотужніші стейкхолдери мультиакторних мереж (здебільшого міжнародні організації або групи інтересів приватного сектора) використовують стратегії легітимації політичних рішень шляхом посилення власних позицій через узалежнення інших учасників мереж. Уряди, які є суспільно-підзвітними стейкхолдерами, опиняються у фокусі громадського невдоволення і втрати довіри, що призводить до легітимаційних криз.