Specificity of Future Socionomy Experts’ Sociocultural Competence Formation

Abstract

The paper aims to characterize the specifics of the formation of socio-cultural competence of future socionomy experts. Sociocultural competence in the research is assessed according to the following criteria: socio-interactive, ethnocultural, professional-psychological. The study involved 130 respondents. The indicators of the socio-interactive criterion for the formation of students' socio-cultural competence were assessed using the test method “Perceptually Interactive Competency” (modified version of the questionnaire by M. Fetiskin) and the questionnaire “The Level of Perceptual-Interactive Competence” by G. Rosen. In order to measure the communicative competence indicator, the test method “Communicative Skills” (modified version by L. Michelsson) was used. The indicators of the professionalpsychological criterion were measured using the technique “Emotional Intelligence” by N. Hall. According to the results of the first stage of the research, the respondents showed a low level of socio-cultural competence maturity. In order to improve it, an experimental program “Sociocultural Competence of Socionomy Expert” was designed, which was implemented into the curriculum of the experimental group. The program as compared to the basic disciplines taught to the students in this field had certain advantages: elective classes allowed students to identify and make sure of the stability of their interests, critically evaluate their capabilities, that is, to expand and deepen the knowledge and skills, etc. According to the results of the re-evaluation of the levels of socio-cultural competence of the students, a significant increase was recorded, indicating the effectiveness of the proposed technology. Мета дослідження – схарактеризувати специфіку формування соціокультурної компетентності майбутніх фахівців соціономічної галузі діяльності. Соціокультурну компетентність у дослідженні діагностовано за такими критеріями: соціоінтерактивний з показниками – перцептивно-інтерактивна компетентність, перцептивно-невербальна компетентність, комунікативна компетентність; етнокультурознавчний з показникми – етнічна ідентичність, етнічна толерантність, лігнвокультурологічні знання; професійно-психологічний з показниками – емоційний інтелект, емпатійність, толерантність. В експериментальному дослідженні взяли участь студенти Південноукраїнського національного педагогічного університету імені К. Д. Ушинського (130 респондентів − ЕГ) та Ізмаїльського державного гуманітарного університету (110 респондентів − КГ). Показники соціоінтерактивного критерію сформованості соціокультурної компетентності студентів вимірювались за допомогою тестової методики «Перцептивно-інтерактивна компетентність» (модифікований варіант анкети М. Фетіскіна) та діаностувальної анкети «Рівень перцептивноінтерактивної компетентності» Г. Розена. З метою вимірювання показника «комунікативна компетентність» було використано тестову методику «Комунікативні вміння» (модифікований варіант Л. Міхельсон). Показники професійнопсихологічного критерію було виміряно за допомогою методики «Емоційний інтелект» Н. Холла. Водночас, було використано питальник для вимірювання рівня толерантності особистості (за В.Магун, М.Жамкочьян, М.Магурою). Для діагностування показників етнокультурознавчого критерію було викоирстано анкету «Типи етнічної ідентичності» (за Г.Солдатовою, С.Рижовою). За результатами першого етапу дослідження у респондентів було виявлено низький рівень сформованості соціокультурної компетентності. З метою формування соціокультурної компетентності студентів було розроблено експериментальну програму «Соціокультурна компетентність фахівця соціономічної галузі», яку було реалізовано в межах роботи студентської проблемної групи (респонденти ЕГ). Вона скаладалася з 54 навчальних годин та реалізовувалася упродовж трьох семестрів; передбачала 18 лекційних годин, 12 семінарсько-практичних годин і 24 годин відводилось на самостійну роботу студентів. Експериментальна програма в порівнянні з основним дисциплінами, що викладаються студентам-майбутнім фахівцям соціономічної галузі, мала певні переваги: елективні заняття дозволяли студентам виявити й переконатися в стійкості своїх інтересів, глибше пізнати і критично оцінити власні можливості, тобто розширити і поглибити знання та вміння, якими оволоділи студенти при вивченні основного курсу, та доповнити їх новими з метою формування міжкультурної компетентності. За результатами повторного оцінювання рівнів сформованість соціокультурної компетентності студентів було зафіксовано значне їх підвищення, що свідчить про ефективність запропонованої технології.