Psychology of Conflict and Securing an Individual in Court Proceedings

Abstract

This article is dedicated to psycho-linguo-communicative means of identifying the level and style of conflict behaviour displayed by lawyers, which should be overcome for the sake of securing an individual not just at the stage of listening to litigants, but after completion of the court proceedings. The skills of trial participants to discern psychological intentions by verbal indicators are important. This has been noticed at such problems in the society as social pathology, legal compulsion, anomic, invective remarks in communicative acts. Special features of the mechanisms of aggression manifestation and the markers of its recognition in practice as well as groups (types) of non-aggressive communication have been identified. Психологія конфлікту постає як маловивчене явище, особливо, якщо взяти до уваги інтерактивне вирішення проблеми на завершальному етапі – у процесі судового розгляду. У зв’язку з цим актуалізується практика наукового визначення психокомунікативних принципів урегулювання конфліктів суддями. Йдеться про необхідність привнесення змін в оцінку юридичної кваліфікації суддів щодо вмінь та навичок застосування стилів та методів психодіагностики реакцій учасників судового процесу та способів їхнього убезпечення. Ме-тою дослідження є визначення вміння оцінки правником психології конфлікту як психокомунікативної пробле-ми, розпізнавання негативних наслідків для судового процесу з метою убезпечення осіб, урахування психовер-бального змісту аргументації і появи суперечностей та недопущення їхнього розгортання суб’єктами права. Методами аналізу матеріалу стали: теоретичні методи аналізу наукових джерел; синтезу та систематизації; методи психодіагностики, інтерв’ювання суддів (97 чол.), бесіда, анкетування, комплексна діагностика; методи математичної статистики; методики вияву конфліктності за авторством К.У Томаса, Р.Х Кілмена та модель порівняння психовербальних засобів прояву неконфліктної та конфліктної психоаргументації, що вироблена на основі праці Т.В. Волкової та методики, розробленої Р. Блейком і Дж. Моутоном. Відтак проведене досліджен-ня, з одного боку, підтверджує наявність стилів комунікації (К.У. Томас і Р.Х Кілмен), а з іншого – спростовує результативність за Р. Блейком і Дж. Моутоном у судовій практиці. Результатом дослідження є підтвердження наявності у психокомунікативній практиці юристів (суддів) п’яти різновидів стилів комунікації, а також спро-стування показників суперництва та співробітництва в галузевій комунікації