Проблема виховання дітей з особливими освітніми потребами в умовах сім’ї та освітніх установ

Abstract

Стаття присвячена проблемі інклюзивної освіти, а саме навчанню і вихованню в умовах сімʼї та дошкільних закладів. Автором проаналізовано вітчизняний та зарубіжний досвід роботи з дітьми з особливими освітніми потребами. Схарактеризовано такі підходи як: розширення доступу до освіти (його головною метою є розширення освітніх можливостей для людей із психічними і фізичними вадами, етнічних меншин, а також людей з неблагополучних верств суспільства), мейнстримінг (цей підхід передбачає, що діти-інваліди спілкуються з однолітками на святах, у час дозвілля), інтеграція (означає приведення потреб дітей із психічними та і фізичними порушеннями у відповідність із звичною традиційною системою освіти) та інклюзія (вона є таким видом освітньої діяльності, коли люди з різними обмеженнями і потребами можуть навчатися нарівні із людьми без відхилень). The article is devoted to the problem of inclusive education, namely, education and upbringing in both family and preschool institutions. The author analyzes the domestic and foreign experience of working with children with special educational needs. The following approaches are described: expanding access to education (its main goal is to expand educational opportunities for people with mental and physical disabilities, ethnic minorities, and people from disadvantaged sections of society), mainstreaming (this approach implies that children with disabilities communicate with their peers on holidays, during their leisure time), integration (means bringing the needs of children with mental and physical disorders into line with the habitual traditional education system), and inclusiveness (it is such an educational activity when people with limitations and needs can be trained together with people without any disabilities).