«Нульова гілка влади»: установчий вимір техногенного конституційного порядку

Abstract

У сучасній політико-правовій реальності класичні теорії суверені- тету, орієнтовані суто на формальні процедури волевиявлення, виявляють свою концептуальну вичерпність. Стрімка еволюція глобальних інформаційних мереж перетворила алгоритмічні архітектури на самостійні чинники формування суспільного ладу, що функціонують як «ма- теріальна конституція» цифровізованого простору. Генеруючи правила соціальної взаємодії значно швидше за офіційне законодавство, ці технологічні комплекси маргіналізують юридичні норми, залишаючи їм роль вторинної надбудови. Зміна балансу сил між державою та транс- національними акторами потребує радикального переосмислення класичного поділу владних повноважень. Classical theories of sovereignty reveal their conceptual exhaustion in modern political-legal reality. Global information networks have transformed algorithmic architectures into independent factors of social order, functioning as the “material constitution” of digitized space. By generating interaction rules faster than official legislation, these complexes marginalize legal norms into a secondary superstructure. This shift necessitates a radical rethinking of the separation of powers.