Формування професійної готовності майбутніх викладачів закладів вищої освіти засобами асистентської практики

Abstract

The article examines assistant practice as an effective means of forming the professional readiness of future teachers of higher education institutions. It emphasizes that modern transformations in higher education, including digitalization, modernization of the educational environment, quality assurance, and the competence-based approach, increase the importance of practical training. Assistant practice is considered as a tool for gradually introducing master’s students into the academic environment and helping them acquire experience in performing the main professional functions of a university teacher. Particular attention is paid to the development of pedagogical, methodological, research, digital, communicative, and managerial competencies during practical training. The article highlights such activities as analyzing educational documentation, observing the educational process, preparing and conducting classes, participating in departmental work, and engaging in research and career guidance activities. It is noted that the use of digital platforms, distance learning services, assessment tools, and scientometric resources contributes to the development of digital competence and research culture. It is concluded that assistant practice ensures the integration of educational, scientific, and practical activities and supports the successful professional self-realization of future higher education teachers. У статті розглядається асистентська практика як ефективний засіб формування професійної готовності майбутніх викладачів закладів вищої освіти. Наголошується, що сучасні трансформації у вищій освіті — зокрема цифровізація, модернізація освітнього середовища, забезпечення якості та компетентнісний підхід — підвищують значущість практичної підготовки. Асистентська практика розглядається як інструмент поступового залучення магістрантів до академічного середовища та набуття ними досвіду виконання основних професійних функцій викладача університету. Особливу увагу приділено розвитку педагогічних, методичних, дослідницьких, цифрових, комунікативних та управлінських компетентностей під час практики. Висвітлено такі види діяльності, як аналіз навчальної документації, спостереження за освітнім процесом, підготовка та проведення занять, участь у роботі кафедри, а також у науковій та профорієнтаційній діяльності. Зазначено, що використання цифрових платформ, сервісів дистанційного навчання, інструментів оцінювання та наукометричних ресурсів сприяє розвитку цифрової компетентності й дослідницької культури. Зроблено висновок, що асистентська практика забезпечує інтеграцію освітньої, наукової та практичної діяльності й сприяє успішній професійній самореалізації майбутніх викладачів закладів вищої освіти.