Трансформація ролі Європейського Союзу в зовнішньополітичній стратегії Великої Британії (2021–2025): безпековий аспект

Abstract

Дослідження присвячене еволюції зовнішньополітичної стратегії Великої Британії щодо Європейського Союзу в безпековому контексті після Brexit. Протягом тривалого періоду вважалося, що після виходу Сполученого Королівства зі складу ЄС значний потенціал для розбудови оборонної та безпекової взаємодії ігнорувався, і лише з приходом до влади нового уряду лейбористів цей процес отримав поштовх до відновлення. У світлі повномасштабного вторгнення росії в Україн, питання формалізації відносин між Британією та ЄС набуло критичного значення для європейської архітектури безпеки. Аналіз трансформації від концепції «Global Britain» до парадигми «NATO First» та «Europe First» дозволяє зрозуміти нову роль Лондона як лідера на континенті та партнера Брюсселя. Метою дослідження є аналіз ролі Європейського Союзу у безпековій стратегії Великої Британії на сучасному етапі. Концептуально, дослідження базується на перетині теорій неореалізму та ліберального інституціоналізму, що дозволяє пояснити поєднання прагнення до суверенітету з необхідністю колективної оборони. В дослідження було використано системний підхід, порівняльний аналіз та Case Study. Доведено, що сучасна стратегія Лондона базується на «прагматичному поверненні» в Європу за збереження домінуючої ролі НАТО. Співпраця з ЄС визнається необхідною для протидії гібридним загрозам та підтримки України, проте формат взаємодії залишається вибірковим. Визначено, що війна в Україні стала каталізатором цього зближення, проте економічний протекціонізм (кейс фонду SAFE) та питання суверенітету залишаються точками напруги. Особливу увагу приділено взаємодії між Великою Британією, Польщею, державами Балтії та Україною, що зміщує фокус британської активності на Східний фланг. Для України цей процес відкриває можливості для поглиблення тристоронньої співпраці «Київ-Брюссель-Лондон», що є важливим елементом зміцнення національної безпеки в умовах тривалої російської агресії. The study is devoted to the evolution of the United Kingdom’s foreign policy strategy toward the European Union in the post-Brexit security context. For a long period of time, it was widely believed that following the UK’s departure from the EU, significant opportunities for mutually beneficial defense and security cooperation remained untapped. It was only recently, with the arrival of the new Labour administration, that this process received a renewed impetus for recovery. In light of russia’s full-scale invasion of Ukraine, the formalization of relations between Britain and the EU has become critical for the European security architecture. Analyzing the transformation from the “Global Britain” concept to the “NATO First” and “Europe First” paradigms provides an understanding of London’s new role as a continental leader and a partner to Brussels. The purpose of the study is to analyze the role of the European Union in the UK’s security strategy at the current stage. Conceptually, the research is based on the intersection of neorealism and liberal institutionalism, which allows for explaining the combination of the drive for sovereignty with the necessity of collective defense. The study utilizes a systematic approach, comparative analysis, and case studies. It is argued that London’s contemporary strategy is based on a “pragmatic return” to Europe while maintaining the dominant role of NATO. Cooperation with the EU is recognized as essential for countering hybrid threats and supporting Ukraine, although the format of interaction remains selective. The study identifies that the war in Ukraine served as a catalyst for this rapprochement; however, economic protectionism (as seen in the SAFE fund case) and sovereignty concerns remain points of tension. Attention is paid to the interaction between the United Kingdom, Poland, the Baltic States, and Ukraine, which shifts the focus of British activity to the Eastern Flank. For Ukraine, this process opens opportunities for deepening trilateral cooperation within the “Kyiv-Brussels-London” triangle, serving as a vital element in strengthening national security amidst prolonged russian aggression.