Сміхова культура Олекси Різниківа (на матеріалі збірок «Сміх на гаку», «Сміх на гаку-2»)

Abstract

Сміхова культура ставала об'єктом дослідження у працях багатьох філософів, культурологів, естетиків, мистецтвознавців: М. Бахтіна, Н. Акулової, С. Аверінцева, Ю. Борева, Л. Карасьова, С. Кримського, М. Кагана, В. Проппа, С. Пролеєва, О. Голозубова, М. Рюміної тощо. Сам термін «сміхова культура» вперше ввів у науковий обіг М. Бахтін, досліджуючи творчість Рабле та характеризуючи епохи Середньовіччя та Ренесансу. Українська сміхова культура бере свій початок з усної народної творчості, яка з часом знайшла прояв у творчості І. Котляревського, Л. Глібова, С. Руданського, Г. Квітки-Основ'яненка, Т. Шевченка, Лесі Українки, 1. Нечуя-Левицького, 1. Карпенка-Карого, М. Куліша, М. Гоголя, П. Глазового, Остапа Вишні, С. Олійника та інших.