До питань методології дослідження диригентської індивідуальності

Abstract

Статтю присвячено теоретичному осмисленню феномену диригентської індивідуальності в системі сучасного хорового мистецтва як особливого типу творчої суб’єктності, що поєднує художньо-інтерпретаційну, комунікативну та педагогічну функції. Уточнено, що диригентська індивідуальність має естетико-інтерпретаційну природу й проявляється у неповторному виконавському почерку, виборі темброво-звукового ідеалу, специфіці роботи з хором та сформованій системі творчих рішень, притаманних конкретному маестро. Розкрито структурні компоненти індивідуальності диригента-хормейстера: світоглядно-ціннісні орієнтації, художньо-образне мислення, психофізичні та лідерські якості, професійно-технічні вміння (жест, звуковедення, робота з партитурою, репетиційна стратегія), а також комплекс виконавських прийомів, що забезпечують стабільну художню якість хорового звучання. The article is devoted to the theoretical conceptualization of the phenomenon of the conduc-tor’s individuality within the system of contemporary choral art as a specific type of creative subjectivity that integrates artistic-interpretative, communicative, and pedagogical functions. It is clarified that the conductor’s individuality has an aesthetic and interpretative nature and is manifested in a distinctive performing style, in the choice of a timbral–sonic ideal, in the specificity of working with the choir, and in a developed system of creative solutions characteristic of a particular maestro. The structural components of the choir conductor’s individuality are revealed: worldview and value orientations, artistic–figurative thinking, psychophysical and leadership qualities, professional and technical skills (gesture, sound management, work with the score, rehearsal strategy), as well as a set of performing techniques that ensure the stable artistic quality of choral sound.