Функційний аспект політичної комунікації

Abstract

У сучасній лінгвістиці в наш час активно розвивається безліч нових напрямів. Одним з найактуальніших є політична лінгвістика, яка зосереджена на дослідженні різних періодів розвитку політичної мови та вивченні політичної комунікації. Політична лінгвістика тісно пов’язана з іншими сучасними дисциплінами, зокрема комунікативною лінгвістикою – наукою, яка «досліджує загальні закономірності спілкування людей за допомогою природної мови, організацію засобів мовного коду та інших семіотичних систем у процесах комунікативної взаємодії особистостей, вплив на засоби мови психічних, когнітивних, соціальних, культурних та інших чинників, а також різноманітних ситуативних складових комунікації» [1, с. 7]. Одним із головних завдань, які постають перед політиком, як суб’єктом політичної лінгвістики, є створення свого позитивного образу в свідомості аудиторії. Досягнення цієї мети передбачає широкий вибір різноманітних каналів комунікації, як-то: преса, радіо, Інтернет, телебачення та ін.