Роль досвіду у пізнанні світу в філософії Ф.Бекона (на основі «Новий органон»)

Abstract

Досвід як фундамент пізнання у філософії Ф. Бекона постає ключовою методологічною домінантою становлення сучасної наукової раціональності. У «Новому Органоні» мислитель формує принципово нову епістемологічну парадигму, що руйнує авторитет схоластичної спекулятивності та утверджує індуктивний метод як єдино продуктивний шлях до отримання істинного знання. У контексті постнекласичної науки та епістемологічного повороту ХХ–ХХІ століть Беконівська проблема досвіду набуває особливої значущості, адже спрямована на переосмислення ролі емпіричних фактів у побудові теоретичних моделей, прояснення взаємодії між експериментом, індукцією та науковою абстракцією. Повернення до ідей Бекона дозволяє простежити витоки сучасної наукової методології, обґрунтувати необхідність критичного ставлення до когнітивних упереджень і захисту науки від маніпуляцій й псевдодоказів. Саме тому доцільно здійснити ґрунтовний аналіз ролі досвіду в пізнанні світу у філософії Ф. Бекона як теоретичного та методологічного чинника розвитку сучасної науки.