Збереження культурної спадщини в умовах війни

Abstract

Культурна спадщина – це сукупність матеріальних та нематеріальних об’єктів, які мають велике історичне, культурне та естетичне значення для певної групи людей, спільноти або нації. Матеріальна культурна спадщина включає архітектурні пам’ятки, ансамблі, музеї, бібліотеки, художні та книжкові колекції тощо. Нематеріальна культурна спадщина, за визначенням у Конвенції ЮНЕСКО, охоплює звичаї, традиції, форми вираження, знання та навички, а також інструменти, артефакти та простори, що визнані спільнотами як важлива складова їхньої культурної спадщини. Ці елементи, які передаються з покоління в покоління, є невід’ємною частиною культурної ідентичності та постійно репродукуються [1]. Усвідомлення необхідності забезпечити збереження культурних надбань людства прийшло на досить пізньому етапі розвитку цивілізації. Віденський конгрес, який відбувся у 1814- 1815 роках після завершення Наполеонівських воєн, примітний у цьому контексті за рядом аспектів. У світлі заданої у даній розвідці мети важливо виділити принаймні три з них.