Кобзарське пісенне мистецтво як чинник становлення національної культури України

Abstract

Кобзарське пісенне мистецтво, яке охоплює думи, історичні та ліричні пісні, балади й інші жанри, посідає особливе місце у формуванні та розвитку української культури. Воно не лише сприяло становленню національного музичного мистецтва, а й мало значний вплив на розвиток української мови, літератури та всієї системи художніх цінностей українського народу. У науковому обігу цей феномен отримав назву «кобзарство» або «кобзарський рух», що поєднує діяльність народних співців, котрі виконували й нерідко самі творили пісні та думи, акомпануючи собі на кобзі чи бандурі (Кобзарство, 2013). Кобзарі завжди користувалися високою пошаною серед українців, особливо у козацькому середовищі. Їхня творчість була тісно пов’язана з визвольними змаганнями: співці супроводжували козаків у походах, звеличували героїзм народних борців, підтримували військовий дух. Водночас правдивий, волелюбний характер кобзарських дум і пісень неодноразово викликав невдоволення державної влади – від царської Росії до радянського режиму 30-тих років ХХ століття, що зумовлювало переслідування народних виконавців. Кобзарське мистецтво є не лише складником історико-культурної пам’яті, а й чинником формування національної ідентичності. Воно стало своєрідним інтегральним освітньо-художнім і музично-виховним феноменом, що поєднує традиції, духовні цінності та мистецькі практики. Популяризація кобзарства серед сучасної молоді сприяє поглибленню інтересу до української культури й формує ґрунт для збереження національної самобутності в умовах постінформаційного суспільства та глобалізації.