Кюлліє султана Баязида ii як приклад розвитку османської медичної науки

Abstract

У період з VIII по XIII століття ісламська медицина пережила свій «золотий вік», який значно вплинув на медичну освіту і практику в Османській імперії. Кюлліє – це османська архітектурна концепція, що позначає комплекс з центральною мечеттю і низкою допоміжних будівель навколо неї. Кюлліє султана Баязида II в Едірне є раннім характерним прикладом розвитку османської медицини, з медичною школою та лікарнею. Інші споруди були побудовані для того, щоб доповнити лікарняну службу в соціальному, культурному, релігійному та фінансовому аспектах. Османи розвинули традицію будувати мечеть і школу поруч у місцях, які вони завоювали. У разі, коли до мечеті додавалися деякі допоміжні споруди, такі як кухні, пекарні, лазні (хамам) та інші будівлі, утворювався комплекс, який називався кюлліє. Будівництво кюлліє в Едірне розпочалося у 1484 році за наказом султана Баязида II (1447/48–1512 рр.) і було завершено у 1488 році. Архітектором комплексу вважається Мімар Хайреттін, який побудував багато важливих споруд за часів султана Баязида II.