Українська інновація психодіагностики в логопедичній практиці

Abstract

У статті представлено дослідження проблеми психодіагностики мовленнєвого та когнітивного розвитку дітей дошкільного віку, зокрема тих, що мають особливі освітні потреби. Актуальність теми зумовлена зростанням кількості дітей із комплексними порушеннями мовлення, таких як алалія, дизартрія, загальне недорозвинення мовлення, розлади аутистичного спектра, а також потребою у вдосконаленні логопедичного інструментарію для їх обстеження. Із метою підвищення якості логопедичної діагностики створено та впроваджено психодіагностичну анкету, побудовану за когнітивними блоками (сенсорно-перцептивна сфера, пам’ять, мислення, уява, увага, мова/мовлення), відповідно до вікових особливостей дошкільників, що дає логопеду змогу отримати повну картину розвитку дитини через одночасну оцінку мовленнєвої і когнітивної сфер дитини. Теоретичну основу дослідження становили сучасні клініко-педагогічні, нейропсихологічні та психолого-педагогічні підходи до логопедичної діагностики, а також наукові праці українських і зарубіжних фахівців із даної проблеми. Авторська психодіагностична методика включає у себе шість когнітивних функціональних блоків. Отримані результати демонструють тісний зв’язок між розвитком мовлення та іншими когнітивними блоками, особливо увагою, пам’яттю й мисленням. Зокрема, слабкість у когнітивних компонентах, таких як пам’ять, уява або довільна увага, суттєво ускладнює формування мовлення. Установлені профілі демонструють індивідуальну варіативність у межах кожної діагностичної категорії та необхідність диференційованого підходу у роботі з порушеннями мовлення у дітей дошкільного віку. Емпіричні параметри дослідження аргументовано доводять мультифакторну природу мовленнєвих порушень та допомагають визначити питому вагу когнітивних параметрів у комплексному плануванні індивідуальної логопедичної корекції. Розроблений комплекс інструментарію показав результативність у визначенні «сильних і слабких зон» розвитку, засвідчив високу валідність та адаптивність до логопедичної практики. За результатами дослідження сформульовано практичні рекомендації щодо її впровадження у систему ранньої діагностики, створення індивідуалізованих корекційних маршрутів, підвищення психодіагностичної компетентності логопедів. The article presents a study of the problem of psychodiagnostics of speech and cognitive development in preschool children, particularly those with special educational needs. The relevance of the topic is driven by the increasing number of children with complex speech disorders, such as alalia, dysarthria, general underdevelopment of speech, and autism spectrum disorders, as well as the need to improve speech therapy diagnostic tools for their assessment. To enhance the quality of speech therapy diagnostics, a psychodiagnostic questionnaire was developed and implemented. It is structured according to cognitive domains (sensory-perceptual sphere, memory, thinking, imagination, attention, language/speech), aligned with the age characteristics of preschoolers. This approach allows speech therapists to gain a comprehensive view of the child’s development by simultaneously assessing both speech and cognitive domains. The theoretical foundation of the study is based on contemporary clinical-pedagogical, neuropsychological, and psychological-pedagogical approaches to speech therapy diagnostics, as well as scientific works by Ukrainian and international experts in this field. The author’s psychodiagnostic method includes six cognitive functional blocks. The obtained results demonstrate a strong connection between speech development and other cognitive domains, particularly attention, memory, and thinking. Specifically, weaknesses in cognitive components such as memory, imagination, or voluntary attention significantly hinder speech development. The established profiles reveal individual variability within each diagnostic category and highlight the need for a differentiated approach in working with speech disorders in preschool children. The empirical data convincingly support the multifactorial nature of speech disorders and help determine the contribution of cognitive parameters in the comprehensive planning of individualized speech therapy interventions. The developed diagnostic toolkit has proven effective in identifying “strong and weak areas” of development, demonstrating high validity and adaptability for speech therapy practice. Based on the findings, practical recommendations were formulated regarding its implementation in early diagnostics, creation of individualized correctional pathways, and enhancement of speech therapists’ psychodiagnostic competence.