Компоненти та етапи сепараційного процесу в дитячо-батьківських відносинах

Abstract

Процес сепарації є вельми важливим у розвитку особистості. У загальному розумінні сепарація – це від’єднання дитини від значущого дорослого (зазвичай мами чи іншої особи, яка є опікуном), в результаті чого особистість набу- ває усвідомлення власного Я, самостійність та автономію. У межах системного підходу сепарацію розуміють як процес диференціації в сімейній системі, в результаті чого в особистості формуються навички розрізнення власних емоційних та інтелектуальних процесів. Саме це становить підґрунтя для формування ідентичності особистості та подальшої її ефективної соціалізації та адаптації. Мета дослідження – схарактеризувати основні компоненти та етапи сепараційного процесу в межах дитячо-батьківської підсистеми; описати патерни батьківської поведінки, які перешкоджають ефективному процесу від’єднання дитини. У дослідженні було використано комплекс теоретичних методів дослідження: аналіз, синтез та узагальнення дослідних даних із окресленої проблематики. The process of separation is highly important in the development of the personality. In general terms, it is the separation of a child from a significant adult (usually a mother or another person who is a custodian), as a result of which an individual gains awareness of his own Self, independence, and autonomy. Within the system approach, separation is understood as a process of differentiation within the family system, as a result of which an individual develops the ability to distinguish his own emotional and intellectual processes. This forms the foundation for personal identity development as well as effective socialization and adaptation in the future.