Коучинг як категорія психологічної стратегії

Abstract

Розвиток сучасного суспільства актуалізує проблему запиту щодо фахівців, які зможуть ефективно перетворю- вати команду для оптимального вирішення професійних завдань. В аспекті означеного популярності набуває інтерес бізнес-менеджменту до технологій, що є досить ефективними та екологічними у впливі на людину, однією з яких визначено технологію коучингу – як психологічну стратегію зміни самосвідомості та спрямованості особистості. Спираючись на результати дослідження науковців Д. Вітмора, С. та О. Шевчуків, О. Нежинської та В. Тименка, коучинг представлено як методику усвідомленого навчання, що результує у зміну свідомості клієнта, зокрема відбива- ється на його здатності визначати цілі та реалізовувати їх в усіх сферах життєдіяльності, набувати інтернального локус-контролю (якості, що визначає власну відповідальність за усе, що відбувається з людиною у її житті), бути автором власного життя. Філософія коучингу ґрунтується на принципах рівноправності, віри в людину, відсутності експертної оцінки й повчань, холістичного підходу, моніторингу та зворотного зв’язку, єдності і взаємозв’язку всіх сфер життя клієнта і представлена у змісті діяльності низки організацій, що задають стандарти професійного коучингу. Означено основні принципи коучингу, побудовані на моделі GROW (чотирьох етапів роботи зі свідомістю клієнта): Goal (Мета), Reality (Реальність), Options (Варіанти) і Way Forward (Намір, Воля, Шлях), що актуалізується через варіативні формулювання запитань, відповідаючи на які людина сама визначає мету і шлях поступу. Здійснено порівняльний аналіз коучингу та інших видів впливу на особистість з метою її удосконалення: тренінгу, консульту- вання, наставництва, у результаті чого зроблено висновок щодо подібності коучингу до психотерапії – в аспекті досягнення цілей. Актуалізовано увагу на дискусії щодо питання інтеграції функцій експерта та коуча у сучасних популярних блогерів.