Концепт національної ментальності: філософсько- рефлексивне осмислення

Abstract

Концепт національної ментальності потребує глибокої філософської рефлексії, тому що дозволяє побачити у ньому не тільки сукупність певних рис, а динамічну структуру смислів, що окреслює унікальну форму буття народу у світі. У цьому контексті національна ментальність — не тільки предмет філософсько-рефлексивного осмислення, а духовний феномен, який відображає національну долю, стаючи як джерелом внутрішньої сили, так і викликом до самопізнання. Національна ментальність проявляє себе не лише в мовних і культурних формах, а й у глибинах колективної пам’яті, у ціннісних домінантах, у міркуваннях про справедливість, свободу, людську гідність, що формують основу духовного самовизначення нації. Філософське розуміння ментальності включає аналіз не лише історичних витоків чи соціальних умов її формування, а й онтологічного статусу самої нації як суб’єкта культуротворення. Нація — не лише політичне чи етнічне утворення, а насамперед духовна спільність, яка розгортається у просторі культури. Неоднозначність визначення національної ментальності виражається в безлічі понять, що існують у філософському дискурсі та відображають його різні аспекти: «дух народу», «світосприйняття», «глибинні та архаїчні верстви психіки», «колективна свідомість», «таємні пласти глибинної соціальної структури», «спосіб мислення», «умонастрій» та ін. На наш погляд, національна ментальність як духовний феномен може розглядатися як «дух народу», як те, що відрізняє одну націю від іншої, як специфічне ментальне обличчя певної нації, народу.