Творчість як передумова формування культурної спадщини

Abstract

Актуальність проблеми. Поточну культурну ситуацію в Україні можна охарактеризувати як результат різних соціокультурних процесів і впливів, що породжує як внутрішньоособистісну, так і загальну семантичну напруженість в соціумі. У цьому контексті становить інтерес розгляд тих змістів, які функціонують у символах у тому чи іншому культурному середовищі. Виявлення цих складових має наблизити нас до розуміння непростих особистісних і колективних смислових колізій, із якими ми щоденно стикаємося на зламі культур та епох. Мета статті – проаналізувати творчість як феномен культури та запоруку формування культурної спадщини в сучасних суспільствах та в Україні зокрема. Методи дослідження. В процесі дослідження використовувалися загальнонаукові методи та підходи. Історико-філософський – для дослідження спадкоємності культурного досвіду. Дедуктивний метод дозволив виявити ознаки культурного мислення в сучасному розумінні; діалектичний – творчість та її роль у формуванні культурної спадщини. Культурологічний підхід використовувався з метою виявлення залежності комп’ютеризацією, інформатизацією та змінами в освіті. The relevance of the problem. The current cultural situation in Ukraine can be characterized as the result of various socio-cultural processes and influences, which generates both intrapersonal and general semantic tensions in society. In this context, it is of interest to consider the meanings that function in symbols in a particular cultural environment. Identifying these components should bring us closer to understanding the difficult personal and collective semantic conflicts that we face on a daily basis at the turn of cultures and epochs. The purpose of the article is to analyze creativity as a cultural phenomenon and a key to the cultural heritage formation in modern societies and in Ukraine in particular. Research methods. The research used general scientific methods and approaches. The historical and philosophical methods were used to study the continuity of cultural experience. The deductive method allowed us to identify signs of cultural thinking in the modern sense. The dialectical method was used to study creativity and its role in shaping cultural heritage. The cultural approach was used to identify the dependence of computerization, informatization and changes in education.