Прикладний потенціал історії понять: висновки для історико-педагогічних наукових практик

Abstract

Як і будь-яка інша методологія або ж науковий метод, історія понять є лише інструментом в умілих руках дослідника. На практиці це означає, що свідомий вибір історії понять як базальний методологічний підхід має корелюватися з вірно зартикульованим дослідницьким інтересом та питаннями, а також включати правильну оцінку необхідних для проведення якісного дослідження ресурсів. Лише у разі гармонійного поєднання усіх цих компонентів наукове дослідження матиме змогу дозріти та розкритися в усій своїй красі. Головною метою статті є через висвітлення потенціалу історії понять допомогти досліднику з історії педагогіки зробити виважений та адекватний методологічний вибір і, таким чином, поглибити розуміння та якість свого дослідження. Задля досягнення поставленої мети автор виконує такі завдання: по-перше, розкриває зміст історії понять, по-друге, ілюструє позитивні та негативні боки її практичного застосування та, по-третє, пропонує замальовку комбінованого дослідницького дизайну для історико-педагогічного дослідження, що базується на даному методологічному підході. Результати, представлені в даній роботі, були отримані шляхом якісного контент-аналізу (а) сучасної наукової літератури за даної тематики та (б) робіт, методологічною базою яких стала історія понять. Ураховуючи походження та ареал поширення цієї методології, до корпусу текстів, що аналізувалися, увійшли німецькомовні джерела. Автор пропонує поглиблене розуміння історії понять, розмежовує цей методологічний підхід з аналізом дискурсу та схожими методологіями із суміжних дисциплін, а також висвітлює сильні боки та недоліки на основі аналізу конкретних наукових робіт. Спираючись на отримані дані, автор аналізує практику застосування історії понять та аргументує використання елементів об’єктивної герменевтики як можливе доповнення. У результаті на розгляд читачу пропонується інтегрований історико-педагогічний дослідницький дизайн. Стаття може зацікавити науковців, які досліджують питання методології та якісних методів у історико-педагогічних дослідженнях.