Психологія стресу в надзвичайних умовах (соціально-філософський аспект)

Abstract

Усвідомлюючи тривалість повномасштабної війни проти російських загарбників та надзвичайної ситуації, що склалась у нашій державі, більшість українців відчувають високий рівень дистресу. Стрес являє собою нормальну реакцію людського організму, яка в звичайних умовах проходить, коли стресова подія або ситуація закінчується. На відміну від нього, дистрес не зникає після завершення події, що його викликала. Дистрес являє собою тривалий період емоційного або психологічного напруження, виснаження або дискомфорту. Дистрес – це стан, за якого загальний рівень стресу стає настільки високим та хронічним, що люди вже не можуть самостійно впоратися із собою та починають проявляти спочатку психосоматичні, а потім вже й небезпечні соматичні порушення та розлади. Мета статті полягає у соціально-філософському аналізі значення об’єктивних та суб’єктивних факторів реагування людей на стрес та розвиток стресостійкості в надзвичайних умовах. Для реалізації поставленої мети було використано такі методи як метод критичного аналізу наукової літератури з даної проблематики, спостереження, індуктивний метод і метод системного аналізу. The article is devoted to the socio-philosophical analysis of the importance of objective and subjective factors of people's response to stress and the development of stress resistance in emergency conditions. Stress is a normal reaction of the human body, which under normal conditions passes when a stressful event or situation ends. In contrast, distress does not disappear after the event that caused it is over. Distress is a prolonged period of emotional or psychological tension, exhaustion or discomfort. Distress is a state in which the general level of stress becomes so high and chronic that people can no longer cope with themselves and begin to manifest first psychosomatic, and then dangerous somatic disorders and disorders.