Вепонізація енергоресурсів: викопне паливо як зброя у міжнародній політиці

Abstract

Досліджено використання енергоресурсів як виду зброї у протистоянні держав, їх союзів. Визначено, що вепонізація енергоресурсів полягає у використанні нафти, газу і т. ін. як зброї, до якої держави часто вдаються з політичних (геополітичних) причин. Звернено увагу, що щонайменше півстоліття (від 1973 р.) енергія відкрито застосовується як вид зброї, створює тиск на держави й їх союзи. Доведено, що вепонізація енергоресурсів є інструментом зовнішньої політики як неоавторитарних, так і демократичних держав, їх союзів. Наголошено: до вепонізації енергоресурсів вдаються як держави-виробники енергії, так і держави-споживачі; енергоресурси можуть бути зброєю і з боку попиту, і з боку пропозиції. Способами вепонізації енергоресурсів визначено припинення/обмеження постачання енергоресурсів або ж, навпаки, відмову від їх імпорту з некомерційних причин, істотне підняття цін на енергоносії всупереч попереднім домовленостям, встановлення контролю за енергетичною інфраструктурою, цілеспрямоване пошкодження такої інфраструктури й т. ін. Аргументовано, що вепонізація енергоресурсів має наслідком економічні та політичні збитки. Енергію позиційовано надважливим інструментом міжнародних відносин. Відзначено, що торгівля енергоносіями використовується державами-експортерами (зазвичай – з неоавторитарними режимами) для демонстрації влади, посягання на суверенітет інших держав. Зроблено висновок, що викопне паливо є важливим чинником зовнішньої політики передусім неоавторитарних держав, у яких рента від викопного палива сприяє агресивній зовнішній політиці, нарощуванню озброєння, експорту неоавторитаризму. Підкреслено, що ті демократичні держави, які купують енергоносії в неоавторитарних держав, опосередковано зміцнюють їх режими, підривають стійкість демократії. Наголошено на важливості як найшвидшої розробки на рівні держав та їх союзів політики, яка б пом’якшувала або й унеможливлювала зовнішній вплив на держави-експортерів енергоресурсів, посилювала енергетичну безпеку в умовах нової геополітичної реальності. The use of energy resources as a type of weapon in the confrontation between states and their unions has been studied. It has been determined that the weaponization of energy resources consists of the use of oil, gas, etc. as a weapon that states often resort to for political (geopolitical) reasons. Attention was drawn to the fact that for at least half a century (since 1973) energy has been openly used as a weapon, creating pressure on states and their unions. It has been proven that the weaponization of energy resources is a foreign policy tool of both neo-authoritarian and democratic states and their unions. It is emphasized that both energy-producing states and energy-consuming states resort to weaponization of energy resourcesand which can be a weapon both on the demand and supply side. Ways of weaponization of energy resources are defined as the termination / restriction of the supply of energy resources or, on the contrary, the refusal of their import for non-commercial reasons, a significant increase in energy prices contrary to previous agreements, the establishment of control over energy infrastructure, targeted damage to such infrastructure, etc. It is argued that the weaponization of energy resources results in economic and political pressure. Energy is positioned as an extremely important tool of international relations. It was noted that energy trade is used by exporting states (usually with neo-authoritarian regimes) to demonstrate power and encroach on the sovereignty of other states. It is concluded that fossil fuel is an important factor in the foreign policy of neo-authoritarian states, in which the revenue from fossil fuel contributes to an aggressive foreign policy, the buildup of arms, and the export of neo-authoritarianism. It is emphasized that those democratic states that buy energy carriers from neo-authoritarian states indirectly strengthen their regimes and undermine the stability of democracy. The importance of developing a policy at the level of states and their unions as soon as possible, which would mitigate or even prevent external influence on energyexporting states, and strengthen energy security in the conditions of the new geopolitical reality, was emphasized.