Онтологічні та аксіологічні засади міжкультурної комунікації в умовах трансформації науково- інформаційного простору

Abstract

Розглянути онтологічні та аксіологічні засади міжкультурної комунікації в умовах трансформації науково-інформаційного простору. Результати та обговорювання. Онтологічні та аксіологічні засади міжкультурної комунікації в умовах формування і розвитку науково- інформаційного суспільства набувають певної актуальності. Так, видатний філософ XX століття Мартін Гайдеггер стверджував, що питання про буття і його роз’яснення Парменідом зумовили долю західного світу. З одного боку, у соціокомунікативний й культурно-світоглядний процес трансформується уявлення про існування за межами видимих речей невидимого світу, найкращого, гармонійно, де все є Благо, Світло, Добро, Справедливість. Європейська культура сприйняла це знання з ентузіазмом й протягом багатьох століть стимулювала здатність суспільної думки працювати в соціокомунікативному просторі, який не має почуттєвих уявлень. З іншого боку, якщо існує «справжнє» буття, то земне життя не є «справжнім» і тому має потребу у перебудові, що наближає його до світу «справжнього». Різного роду соціальні утопії, якими наповнена соціокультурна історія Заходу, з’явилися своєрідним ментальним наслідком світоглядного прагнення до «справжнього» буття. Така перебудова земного буття реалізовувалася через трансформацію міжкультурних комунікацій двома шляхами: перший був орієнтований на практичне, зовнішньо-речове: обряди в релігії, державний устрій, спосіб соціально-економічного життя. Це – шлях бунтів і революцій, що припускав страту «несправжнього» буття й будівництво на його «уламках» «справжнього світу загальної Рівності, Справедливості, Волі й Братерства». Другий шлях боротьби з «недійсністю» буття – шлях перетворення не зовнішнього, а власного духовно-морального внутрішнього світу. Люди, які стали на цей шлях, прагнуть переробити ані державний устрій, ані соціально-економічне життя суспільства, але самих себе.