Мотиви істинного щастя та свободи у поезії Г. Сковороди

Abstract

Проаналізувавши творчість Григорія Сковороди, можна зробити висновок, що мотиви справжнього щастя і свободи відігравали важливу роль у творчості письменника. Для Сковороди спонукання до «сродної праці» – це можливість людини діяти відповідно до своїх бажань і здібностей, і в цьому полягає її «свобода». Унікальність поглядів Г. Сковороди полягає в тому, що людського щастя не слід шукати поза людиною. Людина, яка намагається пізнати себе, пізнає Бога. Щастя полягає не у владі, не в матеріальному багатстві, а у мудрості, яка виражена у християнському вченні, в умінні працювати за покликом серця і здібностями (мотив «сродної праці») і пізнати себе. Якою б не була доля Григорія Сковороди, щасливою чи подекуди несправедливою для нього, вона все ж не змогла «зловити» волелюбного поета й філософа-мандрівника, який зумів знайти своє щастя і зберегти свій найдорожчий скарб – свободу.