Проблема естетичного критерію у науковій творчості

Abstract

The article raises the problem of the possibility of applying the aesthetic criterion to science. At first glance, scientific and aesthetic ways of perceiving the world are incompatible and have no points of contact. Therefore, while science appeals to the human mind, aesthetics has as its subject an evaluation relation to the world, which is based on emotions and feelings. Based on the understanding of science as an integral part of the culture, the components of which interact, the place and role of the aesthetic in scientific creativity is determined. The urgency of the formulation and consideration of this problem is due to the fact, that even in classical science there started the tradition of elimination of everything that was associated with the human being, with its inherent subjectivity, emotions and feelings and aspects of human values of human life. The habit of ignoring all the other aspects of scientific cognition but the rational one, gave rise to a technocratic style of thinking in the twentieth century. Technocracy, permeating all spheres of modern life, is dangerous because it displaces moral and aesthetic feelings, imagination, emotions. The aim of the article is to show the nature and importance of the aesthetic attitude in scientific creativity. There are considered the main development stages of science in the aspect of their charging with an aesthetic content. It is emphasized, in particular, that in antiquity the criterion of the importance of ideas about the surrounding world included the unity of truth, beauty and goodness. There is established the meaning of the concept of aesthetic criterion. It means the perfection of forms, harmony of composition, symmetry, balance and harmony of parts, capacious and expressive images, sensitive visualization means of scientific construction. Reducing complexity to simplicity is also considered to be a sign of aesthetic theory. In order to substantiate this point of view, there are cited the opinions and statements of prominent scientists on this problem, in particular of Albert Einstein, who was extremely sensitive to an aesthetic factor in scientific knowledge. The main functions of the aesthetic criterion are listed in the conclusion, including the following: a sign of the truth of the theory, promoting intuitive finding the right path to truth, the heuristic principle and the incentive to seek a better scientific product. However, the most important thing is that aesthetic pleasure and admiration for the harmony of the universe help the scientist to tune in to a positive result and inspire hope for the success of the creative search. У статті ставиться проблема можливості застосування естетичного критерію щодо науки. На перший погляд науковий та естетичний способи осягнення світу – несумісні та не мають точок дотику. Адже у той час, як наука апелює до розуму людини, естетика має своїм предметом ціннісне відношення до світу, яке спирається на емоції та почуття. На підставі розуміння науки як невід’ємної частини культури, складові якої взаємодіють, стверджується місце і роль естетичного у науковій творчості. Актуальність постановки та розгляду цієї проблеми обумовлюється тим, що ще в класичній науці розпочалась традиція виносити за дужки все, що пов’язувалось з людиною, її суб’єктивністю, емоційно-чуттєвими та ціннісними аспектами її буття. Звичка ігнорувати інші, окрім раціонального, аспекти суб’єкта наукового пізнання, у ХХ столітті породила технократичний стиль мислення. Технократизм, пронизуючи усі сфери сучасного життя, є небезпечним, бо витісняє моральні та естетичні почуття, фантазію, емоції. Метою статті є показати притаманність та важливість естетичного відношення науковій творчості. Розглянуто основні етапи становлення науки в аспекті їх наповненості естетичним змістом. Зокрема, наголошено, що в епоху античності критерієм вагомості уявлень про світ виступала єдність істини, краси та добра. Встановлено зміст поняття естетичного критерію. Під ним розуміється досконалість форм, стрункість композиції, симетрія, рівновага та гармонія частин, ємкі та виразні образи, чуттєві засоби візуалізації наукової конструкції. Ознакою естетичності теорії вважається також зведення складності до простоти. Для обґрунтування позиції наводяться думки та висловлювання щодо вказаної проблеми видатних вчених, зокрема А. Ейнштейна, який був надзвичайно чутливим до естетичного фактора в науковому пізнанні. У висновку перелічуються основні функції естетичного критерію, серед яких такі як: ознака істинності теорії, сприяння інтуїтивному знаходженню вірного шляху до істини, евристичний принцип та стимул до пошуку більш досконалого наукового продукту. Та найважливіше – те, що естетичне задоволення та захоплення гармонією всесвіту допомагають вченому налаштуватись на позитивний результат та вселяють надію на успіх творчого пошуку.