Please use this identifier to cite or link to this item: dspace.pdpu.edu.ua/jspui/handle/123456789/15582
Title: Формування етнонаціональної стійкості в умовах російсько-української війни
Other Titles: The Formation of Ethnonational Resilience under Conditions of the Russian-Ukrainian War
Authors: Явір, Віра Анатоліївна
Keywords: Russian-Ukrainian war
ethnonational resilience
occupation
military aggression
ethnopolitical system
російсько-українська війна
окупація
військова агресія
етнополітична система
етнонаціональна стійкість
Issue Date: 2022
Publisher: Видавничий дім «Гельветика»
Citation: Явір В. А. Формування етнонаціональної стійкості в умовах російсько-української війни / Віра Анатоліївна Явір // Політикус : наук. журнал. – 2022. – № 1. – С. 201–205.
Abstract: The urgency of the study is due to the intensification of the processes of formation of ethnonational resilience in the Russian-Ukrainian war. In the third stage of the war, the full-scale Russian invasion, military aggression met the fierce resistance and the unprecedented resilience of the consolidated polyethnic political Ukrainian nation. Therefore, the aim of the article was to clarify and deepen the proposed definition of the concept of ethnonational resilience and reveal its potential in counteracting Russian military aggression. The research methodology is based on monitoring of current events and systematic approach to understanding the concept of ethnonational resilience as an integral part of the national resilience system. Russia’s full-scale military aggression was aimed at denazifying and demilitarizing Ukraine, but had the opposite effect: consolidating the Ukrainian nation, massive support for the Armed Forces, deploying a volunteer movement, and rallying around effective countering the military threat. Even the unarmed Ukrainian population, openly exposed to the danger of physical destruction, resists Russian aggression by all available means. The notion of resilience has become a major factor in security and defense decision-making, as the Ukrainian case demonstrates that civilians’ willingness to resist the aggressor is no less crucial than state cooperation with allies or military capability. Since 2014, during the Russian-Ukrainian war, ethnonational resilience has been formed as an integral feature of the ethnopolitical system of Ukraine, which consists in: 1) anticipating, detecting, preventing and counteracting hybrid and conventional threats; 2) turning them into an internal resource / impetus for further development, which mobilizes all components of the system to achieve a common goal; 3) counteraction, resistance to full-scale military aggression by the Russian Federation and preservation / restoration of the territorial integrity of Ukraine. Актуальність проблематики дослідження обумовлена активізацією процесів формування етнонаціональної стійкості в умовах російсько-української війни. На третьому етапі війни – повномасштабного вторгнення РФ військова агресія наразилася на шалений опір і безпрецедентну стійкість консолідованої поліетнічної політичної української нації. Тому метою статті стало уточнення, поглиблення запропонованого автором визначення поняття етнонаціональної стійкості та розкриття його потенціалу у протидії російській військовій агресії. Методологія дослідження базується на відстеженні (моніторингу) поточних події та системному підході до розуміння поняття етнонаціональної стійкості як невід’ємної складової національної системи стійкості. Повномасштабна військова агресія РФ була спрямована на денацифікацію і демілітаризацію України, однак призвела до зворотного ефекту – консолідації української нації, масової підтримки ЗСУ, розгортання волонтерського руху, згуртування навколо ефективної протидії воєнній загрозі. Навіть беззбройне українське населення, відверто наражаючись на небезпеку фізичного знищення, чинить опір російській агресії всіма доступними засобами. Поняття стійкості стало відігравати головну роль під час ухвалення рішень у сфері безпеки та оборони, позаяк український кейс демонструє, що готовність цивільного населення до опору агресору є не менш вирішальною, ніж співробітництво держави з союзниками чи боєздатність армії. Відтак, консолідація всіх етнічних складових української політичної нації навколо спільної мети – здобуття перемоги в російсько-українській війні, повернення і возз’єднання всіх окупованих територій України, формування єдиного етнополітичного простору з урахуванням особливостей кожного регіону, акумулювання та поширення спільних демократичних цінностей, спільного європейського майбутнього України – вказують на формування в межах етнополітичної системи принципово нового виміру забезпечення її розвитку в умовах гібридних викликів та конвенційної війни – етнонаціональної стійкості. Починаючи з 2014 р. у ході російсько-української війни, етнонаціональна стійкість оформлюється як невід’ємна властивість етнополітичної системи України, яка полягає у: 1) випередженні, виявленні та запобіганні гібридно-конвенційним етнополітичним загрозам; 2) перетворенні їх на внутрішній ресурс/імпульс для подальшого розвитку, який мобілізує всі складові системи на досягнення єдиної цілі; 3) протидії, опору повномасштабній військовій агресії з боку РФ та збереженні/відновленні територіальної цілісності України.
URI: dspace.pdpu.edu.ua/jspui/handle/123456789/15582
Appears in Collections:2022

Files in This Item:
File Description SizeFormat 
Yavir.pdf196.44 kBAdobe PDFView/Open


Items in DSpace are protected by copyright, with all rights reserved, unless otherwise indicated.