Вразливі групи населення як об’єкти гендерно зумовленого насильства в умовах гібридної війни

Abstract

It was found that in Ukraine during the hybrid war its victims are different groups of citizens, including representatives of vulnerable groups. Based on the analysis of the concepts of «hybrid war» and «armed conflict», it was established that the aggressor uses gender based violence as one of the means of waging war. Under such conditions, the Ukrainian state can protect its citizens and punish criminals, develop appropriate legal, military and humanitarian policies that prevent the use of any illegal violence against its citizens. Methodologically, based on the study of Ukrainian legislation, the understanding of the meaning of the concept of «vulnerable groups» as a category of socially vulnerable people in difficult life situations is substantiated. Based on the work of international researchers: Gaufman E., Keane S., Schmitt K., clarified the content of the concept of «enemy image». Conclusions, recommendations of international and intergovernmental organizations: UN, UNFPA, USAID gave grounds to assert that the international level is gradually recognizing the need to combat gender-based violence as a phenomenon that poses a threat and risk to both women and men, which in some countries the scope of prosecution for actions that are now considered (according to national law) to be forms of gender-based violence has been significantly expanded. Regarding national practice, insufficient attention has been paid by state structures to the development of a legal and political mechanism for recording the facts of “gender-based violence”, their qualification and the development of an effective comprehensive state policy to prevent and combat gender-based violence. З’ясовано, що в Україні в умовах гібридної війни її жертвами стають різні групи громадян в числі яких представники вразливих груп населення. На основі аналізу понять «гібридна війна» та «збройний конфлікт» встановлено що з боку агресора використовується гендерно зумовлене насильство як один з засобів ведення війни. За таких умов українська держава моє охороняти своїх громадян та карати злочинців, розробляти відповідну правову, військову та гуманітарну політику яка не унеможливлювала застосування будь-якого незаконного насильства відносно своїх громадян. Методологічно на основі вивчення українського законодавства обґрунтовано розуміння змісту поняття «вразливі групи населення» як категорії соціально незахищених людей, що опинилися в складних життєвих ситуаціях. Спираючись на праці, міжнародних дослідників: Гауфман Є., Кін С., Шмітт К., уточнено змістовність поняття «образ ворога». Висновки, рекомендації міжнародних та міжурядових організацій: ООН, UNFPA, USAID дали підстави стверджувати, що на міжнародному рівні поступово усвідомлюється необхідність протидії гендерно зумовленому насильству як явищу, що створює загрози та ризики як представникам жіночої, так й чоловічої статі, що в ряді країн було значно розширено рамки судового переслідування за дії, які сьогодні вважаються (згідно національного законодавства) формами гендерно зумовленого насильства. Щодо національної практики встановлено недостатню увагу з боку державних структур щодо розробки правового та політичного механізму фіксації фактів прояву «гендерно зумовленого насильства», їхньої кваліфікації та розробки ефективної комплексної державної політики щодо запобігання та протидії гендерно зумовленого насильства.