Grigoriy Skovoroda on the mental moral labor education of children and pantheizm in the philosophy

Abstract

Gregory Skovoroda was an educator of the people in the deepest sense of the word. He taught the people and learned from the people. Requirements for the teacher were: first and foremost deep knowledge, devotion to his people, humanity, respect for those whom he teaches, the ability to convincingly hold a word, patience, unselfishness. Skovoroda did not create a theoretically formed and systematized teaching. He understood his philosophy as the ability to live in God, in harmony with nature, in peace with people and his own conscience. The most necessary thing for a person is happiness, "peace of mind. Григорій Сковорода був народним просвітителем у найглибшому розумінні цього слова. Він навчав людей і вчився у людей. Свою філософію він розумів як здатність жити в Бозі, в злагоді з природою, у мирі з людьми і власним сумлінням. Найнеобхідніше для людини – це щастя, «душевний спокій. "Розумовий розвиток людини, за Г. Сковородою, необхідний для пізнання навколишнього світу і самої себе — щоб дійти до істини. Джерелом усіх знань він вважав досвід, практику, життя. Запорукою успішного виховання дітей, за Г. Сковородою, мають бути добрі настанови, викорінення поганих звичок. Великого значення у розвитку мотивації моральної поведінки особистості Сковорода надавав почуттям. Останні найяскравіше виявились у його вченні про "серце" людини. Серце, за Сковородою, — це єдність думок, почуттів і прагнень людини. Загалом виховання, за Г. Сковородою, повинно здійснюватися насамперед через працю, яку він вважав основою суспільного життя, як "начало" і "вінець" щастя, як сенс життя людини.