Авторська казка на фольклорний мотив ("Казка про калинову сопілку" О. Забужко)

Abstract

На матеріалі повісті Оксани Забужко «Казка про калинову сопілку» проаналізовані способи художнього моделювання мотиву гріха. Письменницю цікавить така його іпостась, як гріх нелюбові, небезпечна перш за все ланцюговою реакцією біди, здатної, як показала «Казка…», охопити духовний простір в масштабі від родини до роду. В роботі аналізується поетикальний ресурс повісті, зокрема, мовленнєвий. Враховано досвід інших дослідників творчості О.Забужко, і передовсім Вадима Скуратівського, який звернув увагу на унікальність поетики твору. Мікроаналіз художньої структури, особливо мовних партій, дає підстави твердити, що його проблематика аж ніяк не обмежена гендером, а охоплює суспільство в цілому, де гендер – лише найбільш показовий фрагмент. Досліджено наративні стратегії фольклорно-міфологічного мислення письменниці, що, з одного боку, передбачають атмосферу ідеально очікуваного (фольклор), а з іншого – вщент руйнують таку можливість (міф про Каїна і Авеля). Різниця потенціалів дає особливу напругу оповіді. Досліджена на рівні поетики екзистенційна проблема гріха нелюбові виступає в художньому світі «Казки про калинову сопілку» О. Забужко чинником небезпечним, деструктивним і нищівним. The research subject of this article is the existential problematic of Zabuzhko’s novella «The tale of the guelder-rose flute», one of the most interesting Ukrainian prose texts written during the turn of the century (1999). It is not only about the sin’s existential, but rather, a sin of dismay, which is dangerous because of the chain reaction, that is capable to embrace the spiritual space of family as «The tale...» shows. This topic is important looking at the Ukrainian realities of the last decades and literature, because it interprets those realities. The purpose of the article is to analyze the poetical ressource of the novella, including the linguistic one, that enabled the writer to realize the important existential problem of the modern Ukrainian nation. The article takes into account the experience of other scholars of Zabuzhko’s work but foremost of V. Skurativsky, who drew attention to the unique poetics of the work. The microanalysis of the aesthetical structure, especially the linguistic parts, gives reason to say that his problematics are not limited by gender, and cover the whole society, where gender is only the most revealing piece. The narrative strategies of the writer’s folkloristic-mythological thinking were researched, on the one hand, providing an ideally expected atmosphere (folklore), and on the other hand they completely ruin that atmosphere (the myth of Cain and Abel).