Феномен глобалізації як глибини невизначеностей

Abstract

Problem. This article reveals the problem of reflecting the phenomenon of “globalization” in the multivariate aspects of the existence of the subject, society, microsystem and macrosystem. Purpose. The preconditions of contradictions of the modern world-system, related to the line of humanitarian explanations, are revealed, namely “fear in the face of complex”; alienation through an object (non-self-sufficiency / self-sufficiency); survival or fulfilment; feudalism or democracy. Methods. The extensive growth of the tempo and quantitative exponent of the modern microsystem at the expense of the quality may lead to the unification of variety, limiting the command-and-control practice, but no longer within a single state, but the world system into alienation a whole. Results. Non-individuality (non-uniqueness) of the modern item (mass production) depersonalizes its owner as well, provoking a fake feeling of individual-monads self-sufficiency in faceless civilization artefacts. Regardless of catastrophic diversity, the modern market plays the role of a powerful totalitarian self-contained system that comprehensively suppresses the individual. Making a fake image of a standalone agent of market relations modern economic system turns us into half-blind half-slaves of marketing and advertisement, skillfully manipulating the consumer’s psychology. However, most dangerously, the principle has petered the political sphere in the form of pole technology and political management, relegating the voter to the role of a mere statistic in an already predetermined result. The modern world is the realm of das Man (the impersonal “they”), obeying the ever-tightening rules of rationing of the increasing tempo-quantity. The inauthentic Dasein “stays with things, gets bogged down in itself and, by involving things in the present, allows things to carry itself away”, with the result that “the former becomes lost in itself so that the former becomes forgetfulness and the future becomes an expectation of the immediate to come”. The goals for which it is worth living are seen as predetermined... Life is experienced, in Aristotle’s terminology, as techne rather than praxis: it is a matter of “production,” which has its goal outside itself, rather than of “activity,” whose goal arises in itself and is thus internal to practice. Актуальність. У статті розкривається проблематика рефлексії феномену «глобалізація» у поліваріативних аспектах існування суб’єкта, соціуму, мікросистеми та макросистеми. Мета – виявити передумови суперечностей сучасної світосистеми щодо низки гуманітарних експлікацій, таких як «страх перед складним»; відчуженість через річ (несамодостатність/самодостатність); вижити чи здійснитися; феодалізм чи демократія. Методи. Екстенсивне зростання темпової та кількісної експонент сучасної світосистеми на шкоду якісної можуть привести до стандартизації різноманітності, лімітуючої командно-розподільчої практиці, але вже в рамках не однієї держави, а світової системи загалом. Результати дослідження. Пересічність (неунікальність) сучасної речі (масове виробництво) знеособлює і її власника, провокуючи помилкове відчуття самодостатності індивіда-монади в оточенні безликих артефактів цивілізації. Незважаючи на катастрофічне різноманіття, сучасний ринок виступає як потужна тоталітарна самодостатня система, котра всебічно переважає людину. Створюючи помилковий образ самостійного агенту ринкових відносин, сучасна економічна система насправді перетворює нас на напівсліпих напів-рабів маркетингу і реклами, вміло маніпулюючи споживчою психологією, але, що найнебезпечніше – цей принцип проник і в політичну сферу у вигляді політтехнологій і політичного менеджменту, відводячи виборцю роль простого статиста у дії із заздалегідь вирішеним результатом. Сучасний світ – це царство das Man (безособового «вони»), що підкоряється дедалі більш і більш сильним правилам нормування наростаючого темпу-кількості. «Заклопотані миттєвими потребами, ми розуміємо себе в термінах того, що визначено через успіх і невдачі, можливість втілення і нездійсненність в побуті». Неаутентичний Dasein «перебуває при речах, грузне у самому собі та, залучаючи речі у теперішнє, дозволяє речам захопити себе за собою», внаслідок чого «у собі втрачається так, що колишнє перетворюється в забудькуватість, а майбутнє – в очікування безпосереднього настання». «Становлення справжнім» зберігає тільки те, що доречно у поточному контексті, воно просто чекає результатів, наше повсякденне життя стиснуте у послідовність епізодів простого функціонування або «проживання», «одну прокляту справу після іншої». Цілі, заради яких варто жити, виглядають як зумовлені. Життя відбувається, за термінологією Аристотеля, швидше як teсhne, ніж як praxis: це питання «виробництва», яке має свою мету поза самого себе, ніж «діяльності», чия мета виникає сама по собі і, таким чином, є внутрішньою для практики.