Образ Дон Жуана в драматичних поемах О. С. Пушкіна «Камінний гість» і Лесі Українки «Камінний господар»

Abstract

Метою статті є порівняльно-типологічний аналіз образу Дон Жуана в драматичних поемах О. С. Пушкіна «Камінний гість» і Лесі Українки «Камінний господар». Образ Дон Жуана на тлі українського та загальноєвропейського культурного процесу неодноразово ставав об’єктом літературознавчих досліджень. Леся Українка, так і О. С. Пушкін, використовують можливості «вічного образу» з метою актуалізувати думку про те, що зрада своїй сутності завжди веде до поразки. Дон Жуан як лицар волі повинен був залишатися самим собою, не піддаватися на спокусу «скам’яніння» (через розчинення «я» в суспільних нормах і традиціях). Пафос індивідуалізму, по-різному висловлений у драмах Лесі Українки та Олександра Пушкіна, – це спільне культурне поле епохи Модернізму, яке сакралізує свободу творчого «я», здатного до перетворення в собі цілого Всесвіту.