Please use this identifier to cite or link to this item: dspace.pdpu.edu.ua/jspui/handle/123456789/13130
Full metadata record
DC FieldValueLanguage
dc.contributor.authorВолкова, Марія Георгіївна-
dc.contributor.authorVolkova, Maria Georgiіvna-
dc.date.accessioned2021-11-25T11:05:02Z-
dc.date.available2021-11-25T11:05:02Z-
dc.date.issued2021-
dc.identifier.citationМетодичні рекомендації для самостійної роботи та виконання індивідуального навчального завдання для студентів спеціальності 281 Публічне управління та адміністрування з дисципліни «Статистика та статистичні методи дослідження», частина І «Теорія ймовірностей». 2021. 54 с.uk
dc.identifier.uridspace.pdpu.edu.ua/jspui/handle/123456789/13130-
dc.description.abstractТеорія ймовірностей – математична наука, що вивчає закономірності в явищах та випробуваннях, результати яких не можуть бути заздалегідь передбачені. Виникнення теорії ймовірностей як науки відносять до Середньовіччя, до романтичного часу королів та мушкетерів, прекрасних дам й благородних лицарів. Початковим поштовхом до розвитку теорії ймовірностей послужили задачі, що відносяться до азартних ігор таких, як орлянка, кості, карти, рулетка, коли в них почали застосовувати кількісні розрахунки та прогнозування шансів на успіх. В перекладі з французького «азарт» (le hazard) означає випадок. Такого роду задачі неодноразово ставились в середньовічній літературі, в тому числі, й художній, й розв’язувались іноді вірно, а іноді невірно. Потужним стимулом розвитку теорії ймовірностей являли собою запити страхової справи, яка зародилась ще в XIV столітті, а також, починаючи з XVII віку, демографії, або, як тоді говорили, політичної арифметики. Зародження теорії ймовірностей почалось з того, що придворнийий французького короля, шевальє (кавалер) де Мере (1607-1648), сам азартний гравець, звернувся до французького фізика, математика й філософа Блеза Паскаля (1607-1648) з питанням до задачі про очки. До нас дійшли два знаменитих питання де Мере до Паскаля: 1) скільки разів необхідно кинути дві гральні кістки, щоб випадків випадіння одразу двох шісток було більше половини від загального числа кидань; 2) як справедливо розділити поставленні на кін гроші, якщо гравці припинили гру передчасно? В 1654 г. Паскаль звернувся до математика П’ера Ферма (1601- 1665) й листувався з ним з приводу цих задач. Вони удвох встановили деякі вихідні положення теорії ймовірностей, зокрема прийшли до поняттю математичного сподівання й теорем додавання та множення ймовірностей. Далі голландський вчений Х. Гюйгенс (1629-1695) у книзі «Про розрахунки при азартних іграх» (1657 г.) намагався дати власний розв’язок питань, що були порушені в цьому листуванні. Іншим поштовхом для розвитку теорії ймовірностей послужила страхова справа, а саме з кінця XVII століття на науковій основі стало здійснюватися страхування від нещасних випадків й стихійного лиха. У XVI-XVII століттях у всіх країнах Західної Європи набуло поширення страхування судів и страхування від пожежі. В XVIII столітті було створено багаточисельні страхові компанії та лотереї в Італії, Фландрії, Нідерландах. Потім методи теорії ймовірностей почали широко застосовувати в демографії, наприклад, при веденні статистики народження й смерті. Важливу роль для розвитку математичної статистики зіграли роботи Э. Галлея з демографії. Відзначимо, що «за основною спеціальністю» цей вчений був астрономом, а його ім’ям названа відома комета. Почала зароджуватись нова наука, вимальовуватися її специфика й методологія: означення, теореми, методи. Становлення теорії ймовірностей пов’язано з ім’ям відомого швейцарського математика Якоба Бернуллі (1654-1705). В його трактаті «Мистецтво припущень» (1713), над яким він працював 20 років й який був виданий вже після смерті автора, вперше було введено й широко використовувалось класичне означення ймовірності, а також застосовувалась статистична концепція ймовірності. Наступний важливий етап у розвитку теорії ймовірностей пов’язаний з ім’ям Муавра (1667- 1754), Лапласа (1749-1827), Гаусса (1777-1855), Пуассона (1781-1840). Далі, у XIX столітті, велику роль зіграли представники Петербурзької математичної школи В.Я. Буняковський (1804-1889), П.Л. Чебышев (1821- 1894), А.А. Марков (1856-1922), А.А. Ляпунов (1857-1918). Великий внесок в наступний розвиток теорії ймовірностей й математичної статистики внесли радянські математики С.Н. Бернштейн, В.И. Романовський (1879-1954), А.Н. Колмогоров, А.Я. Хінчин (1894-1959), Ю.В. Леннік, Б.В. Гнеденко, Н.В. Смирнов та інші, а також вчені англо-американської школи Стьюдент (псевдонім В. Госсета), Р. Фішер, Э. Пірсон, Е. Нейман, А. Вальд та інші. Особливо слід відзначити неоцінений внесок академіка А.Н. Колмогорова в становленні теорії ймовірностей як математичної науки. Фундаментом сучасної будівлі теорії ймовірностей є аксіоматичний підхід, запропонований А.Н. Колмогоровим в книзі «Основні поняття теорії ймовірностей». В даний час аксіоматичний підхід є загальноприйнятим . Слід відзначити, що в інших розділах математики аксіоматичний підхід був прийнятий значно раніше, ніж в теорії ймовірностей. Теорія ймовірностей та математична статистика й в даний час розвиваються й застосовуються на практиці: при організації виробництва, аналізі економічних процесів, контролі якості продукції, маркетингових й соціологичних дослідженнях, страховій справі та інше.uk
dc.language.isootheruk
dc.publisherДержавний заклад «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського»uk
dc.subjectметодичні рекомендаціїuk
dc.subjectіндивідуальне навчальне завданняuk
dc.subjectстатистикаuk
dc.subjectстатистичні методи дослідженняuk
dc.titleМетодичні рекомендації для самостійної роботи та виконання індивідуального навчального завдання для студентів спеціальності 281 Публічне управління та адміністрування з дисципліни «Статистика та статистичні методи дослідження», частина І «Теорія ймовірностей»uk
dc.typeBookuk
Appears in Collections:Кафедра вищої математики і статистики

Files in This Item:
File Description SizeFormat 
Statystyka.pdf1.54 MBAdobe PDFView/Open


Items in DSpace are protected by copyright, with all rights reserved, unless otherwise indicated.