Концепції десекуляризації, постсекуляризації та множинних сучасностей у подоланні кризи теорії модернізації

Abstract

Криза соціально-філософської «теорії модернізації» означає для сучасної європейської культури втрату світоглядних орієнтирів. Модернізація у цій теорії трактується передусім як процес трансформації традиційних аграрних суспільств у сучасні індустріальні. Модернізація стосується всіх галузей соціуму: економіки, політики, культури, релігії, науки тощо. Так склалося, що модернізація у західноєвропейській історії була тісно пов’язана з феноменом «секуляризації». Основна мета модернізації – створення зразкового світського суспільства. Засіб досягнення мети – секуляризація (зменшення суспільної ролі релігії, зміцнення впливу науки). Релігія, на думку провідників європейської модернізації, – архаїчний спадок аграрних суспільств. Релігія не може бути рушієм прогресу – лише наука. Отже, секуляризація у цьому розумінні – позитивний для суспільства процес. Позбавлене релігійного впливу модернізоване суспільство досягає індустріального рівня розвитку. Індустріалізація у цьому контексті бачиться як безумовне свідчення соціального процвітання. Проте ці уявлення не виправдалися. Причиною недовіри до теорії модернізації стали події реальної історії – наслідки ісламської революції в Ірані, що відбулася у період із 1978 до 1979 р. Суть події у тім, що іранське релігійне суспільство не вдовольнилося відведеною їй роллю. Не бажаючи бути архаїчним, воно змогло перетворити свою країну на промислово-розвинуту державу, що мала всі атрибути індустріальної культури. Теорію модернізації спіткала криза. Було здійснено декілька спроб її корекції, але всі вони завершилися невдачею. Кардинальним кроком у розв’язанні цієї проблеми стали: перегляд стратегії модернізації (концепції десекуляризації і постсекуляризації); висунення альтернативи теорії модернізації (концепція множинних сучасностей). Мета нашого дослідження – аналіз і оцінка теоретичного й евристичного потенціалу цих теорій. Основний метод дослідження – історико-філософський. У статті також застосовано концептуальний та структурно-функціональний методи. Використовуються загальнонаукові методи: аналіз, синтез, порівняння, абстрагування тощо. У підсумку дослідження автор доходить висновку, що кожна з аналізованих концепцій має свої переваги і недоліки. Десекуляризацію можна вважати вичерпаним інтелектуальним проєктом, тоді як концепції множинних сучасностей і постсекуляризму володіють достатнім теоретичним і евристичним потенціалом, мають різні теоретичні ніші, можуть розвиватися окремо одна від одної.