Інтелектуальний простір професора Олександра Зінов’єва (1922–2006)

Abstract

Актуальність проблеми. У статті на основі дослідження різножанрових творів і інтерв’ю вченого, письменника-сатирика, поета, художника-графіка О. Зінов’єва в контексті історичної реконструкції його інтелектуального простору проаналізовано його рефлексії щодо феномену західної цивілізації, еволюції соціальної системи, державного ладу сучасного Заходу, характеру і суспільних цінностей «західноїдів» (дефініція О. Зінов’єва). Результати цих досліджень авторитетного мислителя другої половини ХХ – першого десятиліття ХХІ ст. є надзвичайно актуальними для аналізу сучасного стану і перспектив поступу не лише України, демократії як суспільного устрою, а й людської спільноти загалом. Мета дослідження полягає у виявленні нерозривного, взаємозумовленого зв’язку життєвого шляху, наукової й літературної діяльності, художньої творчості видатного вченого-логіка, соціального філософа та психолога, політолога, письменника-сатирика, поета, художника-графіка, громадянина Олександра Зінов’єва. Методи дослідження визначені колом поставлених завдань, стаття базується на загальнонаукових універсальних засадах об’єктивності, історизму, системності, міждисциплінарності, наукового плюралізму, аксіологічного, біхевіоралістського та антропологічного підходів. Результати дослідження виявили, що формування, розвиток і розширення інтелектуального простору О. Зінов’єва можна представити трьома радикально відмінними періодами – радянським (1922–1978), європейським (1978–1998) і пострадянським (новітнім російським, 1999–2006). Досліджено й виділено чотири періоди розвитку наукової діяльності й літературної творчості мислителя: логіко-філософський (власне науковий, 1959–1976); критично-соціологічний (1976–1985); антиперебудовний і антизахідністський (1985–1999) та прогностичний і логічний (1999–2006). Виокремлено неповторний категоріально-понятійний апарат, який розробив і яким активно послуговувався вчений для вивчення сучасних соціумів. Акцентовано увагу на фундаментальних відкриттях, філософських розробках, які мислитель залишив нащадкам (оригінальній концепції методу сходження від абстрактного до конкретного К. Маркса; комплексній чи багатозначній логіці; «логічній соціології»; теорії «пострадянського суспільства» (теорії «рогатого зайця»)); новій естетиці, що відбиває сутність «СВІПТального світу»; новому літературному жанрі («соціологічному романі/повісті»); проблемі «розуміння» («понимания») як одній із ключових філософських і соціальних проблем людства). З’ясовано, що одним із найважливіших відкриттів О. Зінов’єва став антропологічний тип, який філософ виробив у результаті багаторічного «експерименту над собою». Окреслено перспективні напрями подальшого наукового осмислення анонсованих у статті проблем.