Национальное и общечеловеческое: современное прочтение Н. Бердяева

Abstract

Nikolai Berdyaev developed his original approach to the problem of the correlation of the national and the universal. The fullness of mankind is determined by the fullness and diversity of nations. According to Berdyaev, mankind is a conciliar personality, a living organism, a specific individuality, located on the highest hierarchical level. Just as the life of mankind cannot exist without the life of nations, so universal culture is unthinkable without national cultures. Seeing the greatest historical value in the nation and national culture, Berdyaev at the same time did not perceive organically any forms of aggressive nationalism. Such nationalism is “an external, compulsory regulation of the national spiritual life”. In the same series N. Berdyaev singles out one of the varieties of extreme nationalism - the so-called “Old Testament nationalism”. Closely connected with it is the problem of fundamentalism – religious and national. The article refers to S. Huntington, who opposed to the prospect of a “war of civilizations” the prospect of a poly-civilized world order. However, he does not give an answer to the main question: what shifts in the world political elite consciousness must occur in order to form an equal and policivilizational world. We catch the answer to this question in the philosophical thoughts of N. Berdyaev, who sees the formation of a holistic world civilization as the incorporation of nations into humankind, not their self-isolation and not their absorption by global structures. Any national culture is strong and viable only when it contains a desire for universal implementation. The article traces the movement of the world from the old “inclusive” (imperial) strategies, through “exclusivism” (expressed in nationalism and separatism) to “conclusive” (from English “conclusion”) decisions. In this context, Berdyaev’s ideas on the possibilities of acculturation of nationalism are of considerable interest. In his understanding, the zoological national feeling and instinct should be transformed into a creative national feeling and instinct. Love for my people should be creative love and creative instinct. The beginning of this new – conclusive – culture is laid, first of all, in the personality. N. Berdyaev emphasizes the priority of internal spiritual work in relation to actions in the outside world. He speaks of the possibility of the “spiritual person” birth. It’s this shift in the individual microcosm which can lead to a tremendous shift in the macrocosm of inter-ethnic relations, to what N. Berdyaev described as the advent of the “era of universality”. У статті говориться про те, що Микола Бердяєв виробив свій оригінальний підхід до проблеми співвідношення національного та загальнолюдського. Повнота людства визначається повнотою і різноманіттям націй. Людство, за Бердяєвим, – соборна особистість, живий організм, конкретна індивідуальність, яка перебуває на вищій ієрархічній щаблі. Нація в бердяєвському розумінні – це складне історичне створення. Воно формується тривалий час у процесі кровного змішування рас і племен, багатьох перерозподілів земель. Кожна національність несе слід своєї унікальної долі, під визначальним впливом конкретного духовно-культурного процесу, що творить її неповторний вигляд. Навіть після всіх операцій раціональної редукції феномену нації все одно залишається якийсь нерозкладний і невловимий залишок. У ньому й криється вся таємниця національної неповторності та національної ідентичності. Бачачи в нації, національній культурі найбільшу історичну цінність, Бердяєв водночас органічно не сприймав будь-які форми агресивного націоналізму. Такий націоналізм є «зовнішньою, примусовою регламентацією духовного життя нації». Автор акцентує увагу на роздумах Н. Бердяєва про те, що творчий національний шлях може відбутися тільки як шлях до вселюдськості, розкриття вселюдськості в кожній особистості, в кожній національній свідомості. Тому будь-яка національна культура сильна і життєздатна лише тією мірою, якою в ній присутнє прагнення до вселюдського втілення. І, навпаки, все, що пов’язано зі злетами вселюдського генія, має своє національне джерело, корінням своїм йде в національно-культурний грунт. У статті простежується рух світу від старих «інклюзивистських» (імперських) стратегій, через «ексклюзивізм» (виражений у націоналізмі та сепаратизмі) до «конклюзивних» (від англійського conclusion, що означає «узгоджене висновок») рішень. У даному контексті чималий інтерес представляють ідеї Бердяєва про можливості акультурації націоналізму. У його розумінні зоологічне національне почуття і інстинкт має бути перетворено у творче національне почуття. Любов до свого народу повинно бути творчою любов’ю, творчим інстинктом.