Діагностика життєтворчих здібностей як фактора попередження повної життєвої реалізованості особистості

Abstract

На основі аналізу концепції життєтворчості й життєдіяльності описана система життєтворчих здібностей особистості. З метою діагностики життєтворчих здібностей підібрано психодіагностичні методики, що дозволяють вивчити їх опосередковано, проведений аналіз доцільності використання цих методик. Показано, що вибрані психодіагностичні методики дозволяють не тільки оцінити життєтворчі здібності людини, але й прогнозувати розвиток повної життєвої реалізованості як відчуття спустошеності й безперспективності. The article describes the system of personal life-creating abilities via analyzing the concept of life creation and life realization. For diagnosing life-creating abilities the author selected some psychodiagnostic methods that allow investigating them indirectly; analyzes expediency of using these methods. It is shown that the selected psychodiagnostic methods are appropriative for diagnosing life-creating abilities as well as predicting development of absolute-self realization as a sense of emptiness and lack of prospects.