Ризики та перешкоди громадської участі на рівні місцевих громад в Україні

Abstract

Незважаючи на достатній рівень забезпеченості процесів залучення громадськості до ухвалення рішень щодо розвитку громад, безпосередня участь громадян та громадянок залишається досить низькою, а ті дії із залучення, що спостерігаються з боку окремих осіб чи навіть організацій громадянського суспільства, не можна назвати ефективними настільки, щоб вони впливали на управлінський процес у громадах та відображали консолідовану думку та прагнення цілої громади. Крім того, практика запровадження інструментів участі в Україні, зокрема на базовому рівні місцевого самоврядування, дає підстави говорити про не повною мірою досягнення результатів участі громадян та громадянок, а інколи і наявність ризиків маніпулювання учасництвом із боку посадовців місцевих рад чи органів влади. У статті автор ставить за мету проаналізувати недоліки та ризики механізмів громадської участі на рівні територіальних громад в Україні, визначити рівні участі за ступенем активного впливу на процес ухвалення рішення й оцінити практику запровадження форм та механізмів участі у громадах. Встановлено, що досить значна кількість форм та механізмів участі не має визначеної на законодавчому рівні «квоти представництва» для визнання висловленої позиції «консолідованою думкою громади», що дає посадовцям органів влади та місцевого самоврядування широке поле для маніпулювання учасництвом як суспільним явищем. У процесі дослідження здійснено категоризацію форм участі та залучення за рівнем їхнього впливу на процес ухвалення рішень у громаді. Це дозволило виявити, що значна кількість цих форм, передбачених чинною нормативно-правовою базою, належать до рівня «пасивної участі». Оскільки, як виявилося, ці форми належать також і до категорії «залучення» [10], то поєднання цих двох характеристик створюють значний ризик використання результатів участі іншими зацікавленими сторонами та учасниками процесу (не громадою) з маніпулятивною метою. Despite the sufficient level of public involvement in decision-making on community development, direct participation of citizens remains rather low, and the actions taken by individuals or even civil society organizations to attract citizens cannot be considered effective enough to be able to influence the management process in communities and reflect the consolidated point of view and aspirations of the whole community. In addition, practice of introducing the participation tools in Ukraine, in particular at the basic level of local government, gives grounds to talk about insufficient results of citizen participation, and sometimes, the availability of membership manipulation risks undertaken by officials of local councils or authorities. In the article the author aims to analyze the shortcomings and risks of public participation mechanisms at the level of territorial communities in Ukraine, to determine the levels of participation by the degree of active influence on the decision-making process and to evaluate the practice of introducing participation forms and mechanisms in communities. It has been established that a fairly significant number of participation forms and mechanisms does not have a legal “representation quota” designed to recognize the expressed position as a “consolidated community opinion”, which provides government and local government officials with ample space for membership manipulation as a social phenomenon. The study has categorized the forms of participation and involvement according to the level of their influence on the decision-making process in community. It revealed that a significant number of the forms provided by the current legal framework refers to the level of “passive participation”. As long as these forms also turn out to belong to the category of “involvement” [10], the combination of these two characteristics creates a significant risk of using participation results by other stakeholders and process actors (not by community) for manipulative purposes.