Організаційно-педагогічне реформування початкової школи в процесі приєднання Закарпаття до радянської України

Abstract

Актуальність дослідження зумовлена необхідністю підвищення якості початкової освіти, забезпечення умов для початкового навчання в контексті національної культури, рідномовного середовища з опертям на загальнолюдські цінності. Зважаючи на це, вагомого значення набуває вивчення ретроспективи національної освіти, зокрема функціонування закарпатської початкової школи, яка в силу історичних обставин, крім напрацьованих власних здобутків, засвоїла і реалізувала європейські освітні моделі. Об’єктивний історико-системний аналіз цього досвіду розширить можливості визначення перспектив реформування української початкової школи в контексті єдиного освітнього простору. Мета полягає в науково-теоретичному обґрунтуванні особливостей організаційно-педагогічного реформування початкової школи в процесі приєднання Закарпаття до Радянської України. Методи: пошуково-бібліографічний – з метою вивчення архівних, бібліотечних каталогів, фондів, описів та бібліографічних видань; контент-аналізу архівних матеріалів з метою виявлення ретроособливостей організації і змісту діяльності початкової школи Закарпаття; історико-географічний – для визначення територіального перепідпорядкування Закарпатського регіону та відповідних освітніх трансформацій у заявлених хронологічних межах; хронологічний, ретроспективний логіко-системний аналіз – як основа вивчення організації і управління діяльністю початкової школи Закарпаття в кон- тексті історико-системних освітніх трансформацій. Знаковим у початку реформування освітньої справи Закарпаття радянського періоду став документ «Про реформу системи освіти в Закарпатській Україні», який передбачав здійснення з 1945-1946 навчального року обов’язкової семирічної освіти для всіх дітей. Навчальні заклади були реорганізовані: народні школи – у початкові, горожанські – у неповні середні школи з семирічним навчанням, гімназії – у повні середні школи десятирічним курсом навчання. Першочерговим завданням стало врегулювання мовної проблеми,зокрема державною мовою визнали українську мову. Спочатку виникла проблема щодо збереження шкіл національних меншин – угорців та румунів, проте, згодом, ураховуючи поліетнічність Закарпаття, відкрилися двомовні – інтернаціональні – школи. У перші роки радянської влади закарпатське шкільництво зустрілося з кадровою проблемою: багато вчителів емігрувало, інші не хотіли працювати з новою владою. Щоб заповнити нестачу вчителів, зі східних областей України у Закарпаття було направлено близько 800 учителів для різних шкіл, у тому числі й початкових. Збоку держави здійснювався постійний контроль над виявленням недоліків, переважна більшість яких стосувалася здійснення партійно-ідеологічної роботи, управління народною освітою, невирішеності ряду соціально-економічних проблем. Обґрунтовано організаційно-педагогічні особливості реформування початкової школи в Закарпатті в період приєднання його до Радянської України – як наслідково-залежні перетворення в її організації, структурі, змісті діяльності, що детерміновані державно-територіальним підпорядкуванням регіону.The relevance of the research is explained by the necessity of increasing the quality of primary education, providing the conditions for primary education in terms of national culture, native language environment basing on universal human values. Taking it into account, the studying of national education retrospective, particularly Transcarpathian primary education functioning (which has acquired and implemented European educational models) is of primary importance. The historical system analysis of this experience will help to extend the opportunities of defining prospects of Ukrainian primary education reforming in terms of unified educational environment. The paper aims to reveal and discuss the peculiarities of organizational and pedagogical reforming of primary education in the process of the accession of Transcarpathia to Soviet Ukraine. The reforming began with the order “On reforming the educational system in Thranscarpathian Ukraine”, according to which in 1945-1946 academic year seven-year compulsory education for children was implemented. Educational institutions were reorganized in the following way: public schools became primary, city schools became seven-year secondary schools, gymnasiums became ten-year secondary schools. The primary task was language issue adjustment, particularly, the Ukrainian language was recognized as official. At first, there was a problem with keeping schools of national minorities – Hungarians and Romanians, though later due to the poly-ethnic character of Transcarpatia there appeared international bilingual schools. During the first years of Soviet authority Transcarpathian educational system faced a problem of teaching staff lack due to the fact the teachers began movingfrom that territory because they did not want to work with the new authorities. In order to solve this problem, about 800 teachers where brought from eastern regions of Ukraine. The state performed constant control aiming to find disadvantages of the educational system, the greatest number of which concerned carrying out ideological work, public education management, and some socio-economic problems.