Social and personal development of preschoolers through the lens of parental religious educational models

Abstract

The paper aims to analyze religious parental educational models, parental expectations and attitudes toward children’s social and personal development. It sets forth the findings of an empirical research into the specifics of a parental socio-psychological child-rearing model. The sample involved 68 parents of the children at an educational establishment based on the principles of religious-moral pedagogy. The data were collected by means of Parent Questionnaire (Vus, 2014) which consists of questions on personal and demographic data of the respondents, questions that reveal the profile of their parental-pedagogical model in the conditions of religious-moral education. The empirical research covered parental expectations (in the context of religious-moral education) for their children’s social and personal development; attitudes toward children’s development at an educational establishment (the nature of relationship with educators and peers); selection of forms of educational influence and social activity of children; and the individual nature of parents’ attitudes to themselves and society. The paper examines the parental overriding priorities for child’s social and personal development. It identifies the factors determining parental attitudes to their children and criteria for assessment of their social success, social health in religious families. The parental socio-psychological model of child development includes a number of mandatory requirements to the teaching staff, others and children. There is a visible focus on the development of an “internal” form of interpersonal interaction culture. The results of the correlation analysis indicate the dependence of parents’ inner peace, harmony on the degree of their self-actualization in their children. The essential factors that determine the specifics of parental attitude to the child are as follows: accordance to the expectations of adults; emotional perception of interaction with the child; characteristics of creative and cognitive activity. Метою статті є аналіз моделей релігійної батьківської освіти, батьківських очікувань та ставлення до соціального та особистісного розвитку дітей. Вона висвітлює висновки емпіричного дослідження особливостей батьківської соціально-психологічної моделі виховання дітей. Вибірку дослідження склали 68 батьків вихованців дошкільного навчального закладу (що навчалися за експериментальною програмою релігійно-моральної педагогіки). Дослідницька інформація була зібрана з використанням методики «Батьківський опитувальник» (В.І. Вус, 2014), яка містила запитання особистого та демографічного рівнів. Аналіз відповідей респондентів дозволив скласти емпіричний профіль батьківсько-педагогічної моделі в умовах релігійно-моральної освіти. Емпіричне дослідження охоплювало батьківські очікування (в контексті релігійно-моральної освіти) щодо соціального та особистісного розвитку їхніх дітей; ставлення до розвитку дітей у навчальному закладі (характер відносин з вихователями та однолітками); вибір форм виховного впливу та соціальної активності дітей; індивідуальний характер ставлення батьків до себе і суспільства. Зазначається, що батьківська модель соціально-психологічного розвитку дитини містить ряд обов'язкових вимог до викладацького складу, оточуючих та самих дітей. Батьки менш вимогливі до власного особистісного розвитку. Актуальні бажання батьків полягають у формуванні особистості дитини в «фарватері» своїх ідей, пріоритетів, цінностей та ідейних настроїв. Спостерігається зосередженість респондентів на розробці «інтерналізованої» форми культури міжособистісної взаємодії. Результати кореляційного аналізу вказують на залежність психологічної гармонії та соціального здоров'я батьків від ступеня їх самореалізації у власних дітей. Батьки схильні розглядати внутрішній спокій, гармонію, думку інших, схвалення результатів їх діяльності суспільством як критерії визначення їх успіху в житті. Суттєві фактори, що визначають специфіку батьківського ставлення до дитини: рівень відповідності очікуванням дорослих; емоційне сприйняття взаємодії з дитиною; характеристики творчої та пізнавальної діяльності їх дітей. Дослідження проводилося в рамках експериментальної організації навчального процесу – дитячого навчального закладу на базі релігійно-орієнтованої педагогіки.