«Сборка» человека как самоорганизация в культуре

Abstract

Анализируется проблема «сборки» человека в контексте антропологической ситуации «возращения субъекта». Ставится вопрос о необходимости меж- и трансдисциплинарной коммуникации, которая дает возможность использовать положения позитивной и негативной антропологии, философии культуры и методологический инструментарий «науки о сложном». Концепт «сборка субъекта» уступает место концепту «самосборка человека» с акцентированием внимания на экзистенциально-культурологических аспектах проблемы. Используется концепт «полисущностный человек» для выявления самоорганизационного потенциала человека. «Сборка» человека рассматривается в онтологическом аспекте –как процесс самоорганизации антропологической сложности, в котором человек и культура создают друг друга. Аналізується проблема «збирання» людини в контексті антропологічної ситуації «повернення суб’єкта». Порушується питання про необхідність між– і трансдисциплінарної комунікації, яка дозволяє використати положення позитивної та негативної антропології, філософії культури а також методологічний інструментарій «науки про складність». Концепт «збирання суб’єкта» поступається місцем концепту «збирання людини» з акцентуванням на екзистенціально-культурологічних аспектах проблеми. Використовується концепт «полісутнісна людина» для виявлення самоорганізаційного потенціалу людини. «Збирання» людини розглядається в онтологічному аспекті – як самоорганізація антропологічної складності, що відбувається через взаємотворчістьлюдиниі культури. The problem of human “assembling” is analyzed in the anthropological situation of the "return of the subject". Philosophical-anthropological ideas that reveal the content of the concept of human "assembling" are highlighted, and the question of methodology is examined. It notes the need for inter – and transdisciplinary communication to conjunction the positions of positive and negative anthropology, the philosophy of culture and the methodological tools of the “science of the complex”.The human “assembling” is revealed as self-organization of complexity – the process of human “self-assembling” is carried out as the creation of culture. Culture is a complexity, which is "inserted" in a human (as his creative potential and acquired cultural experience) or into which a human is "inserted" (cultural context). At the same time, culture is a specific social "technology" that ensures the human self-development. So, culture is a way of self- organization (self assembling) of anthropological complexity, which is opposed to its destruction.