Нормативно-правові засади впливу громадянського суспільства на євроінтеграційні процеси в Україні

Abstract

Громадянське суспільство залишається одним із найпотужніших учасників і рушійних сил впровадження реформ в Україні. Інститути громадянського суспільства (ІГС) беруть активну участь у широкому спектрі заходів, починаючи від надання різної допомоги внутрішньо переміщеним особам, проведення адвокаційних та інформаційних кампаній і до участі у новостворених комісіях із відбору високопоставлених державних службовців, розробці законопроектів і громадського контролю. Авторкою здійснено аналіз вітчизняної нормативно-правової бази, що врегульовує механізми та інструментарій впливів громадянського суспільства на євроінтеграційні процеси в Україні. Встановлено, що сприятливе правове середовище щодо розвитку ІГС є однією з умов участі громадян у формуванні та реалізації публічної політики, налагодженні громадського контролю та зміцненні довіри громадян до влади, впровадженні євроінтеграційних реформ. У статті систематизовано законодавчу базу, яка регулює діяльність ІГС в Україні, та виділено: Міжнародні нормативно-правові документи, Закони України; Укази Президента України; Постанови Кабінету Міністрів України; Розпорядження Кабінету Міністрів України; Накази Міністерства юстиції України. Аналіз нормативно-правової бази засвідчує, що в Україні загалом сформовано нормативно-правове підґрунтя взаємодії влади з інститутами громадського суспільства у виробленні й реалізації публічної політики. Також вітчизняні нормативно-правові акти визначають значну кількість інституційних форм громадської участі у виробленні публічної політики, прийнятті політико-управлінських рішень і контролю за їх виконанням. Водночас аналіз нормативно-правової бази свідчить про відсутність комплексного підходу до розуміння поняття громадськості, громадянського суспільства та інститутів громадянського суспільства на рівні українського законодавства. Встановлено, що зазначені терміни не визначені у нормативних документах, і це спричиняє термінологічну плутанину, відсутність однакового його застосування у різних правових документах, а відповідно – і непослідовність у регулюванні зазначених сфер.