Вплив розладів психічного здоров’я особистості, зумовлених її перебуванням при владі, на суспільно-політичні процеси

Abstract

Актуальною проблемою в сучасному динамічному світі є душевні розлади, які є наслідком порушення взаємодії особистості з власним і навколишнім світом, причому останнє поняття обов’язково включає в себе ставлення до подій під час перебігу суспільно-політичних процесів. Криза ідентичності багато в чому зумовлена тим, що ми живемо у стані підвищеного ризику насамперед у сфері політичній та економічній. У зв’язку із цим у статті розглянуто поняття психічної дезадаптації у ситуаціях кризових державних періодів, які супроводжуються погіршенням психологічного ста- ну населення. Метою дослідження є аналіз розладів психічного здоров’я особистості, зумовлених її перебуванням при владі, та їх впливу на суспільно-політичні процеси. У дослідженні використаний біхевіоралістський (поведінковий) підхід, який розглядає політичний процес як реалізацію певного первинного вольового зусилля, що надає політичний сенс будь-якому поведінковому акту. Біхевіоралізм використовує зведення особистості до її соціального функціонування, а визначення норми або здоров’я пов’язує з поняттям рівноваги, критеріями якої є адаптація, стабільність, успішність, продуктивність, конформність. Застосовано поняття політичної психіатрії, за допомогою якого доведена доречність застосування психіатричних концепцій для описання і пояснення впливу розладів психічного здоров’я особистості, пов’язаних із її перебуванням при владі, на перебіг суспільно-політичних процесів. Наголошено, що предмет, методи і завдання політичної психіатрії поки що чітко не визначені. Соціальна ущербність, а також поняття нормальної соціальної ущербності, введене Е. Фроммом, визначається як адаптаційний феномен, який сприяє виживанню особистості в сучасному суспільстві, а синдром самовпевненості (гібріс) – як сукупність ознак специфічної професійної деформації, викликаної тривалим перебуванням особи при владі. Наведено основні клінічні критерії гібріс-особистості та їх прояв у поведінці такої особи. З’ясовано, що суттєвими зовнішніми факторами можуть бути надання надмірної влади і відсутність механізмів її обмеження, а також період, протягом якого особа припускає залишатися при владі. Із цього випливає основний висновок, що психічні стани людини входять до зони відповідальності політиків, а тому суспільство потребує політико-соціальної стабільності, а якщо вона не забезпечена системою демократичної влади, вона забезпечуватиметься авторитарними (тоталітарними) методами.