До питання про типологію українського лобізму

Abstract

Визначення типології українського лобізму актуальне не тільки в контексті теоретичного аналізу його системних проявів, а й для вироблення адекватних практичних дій із його легітимізації, інституалізації та демократизації з урахуванням світового досвіду. Метою статті є виявлення типологічних особливостей українського лобізму шляхом визначення кореляційних зв’язків між його конкретними проявами та відомими у світовій практиці моделями, типами і формами лобі-діяльності. Методами, використаними під час написання статті, були: метод компаративного аналізу, ме- тоди теоретичного узагальнення, аналізу і синтезу, а також структурно-функціональний метод. У статті доведено, що по відношенню до двох найбільш відомих моделей лобізму – англосаксонської та континентальної (європейської) – український лобізм, ураховую- чи відсутність законодавчого врегулювання, офіційно визначеного та зареєстрованого переліку суб’єктів лобіювання, займає місце, ближче до європейської моделі. Із точки зору виокремлення плюралістичного та корпоративістського підходу до лобіювання український лобізм відповідає більшості критеріїв корпоративістської моделі з фактичною монополією на лобізм із боку олігархічних груп і державних структур (як внутрішніх лобістів). Відсутність прозорості і правового врегулювання лобізму, наявність у ньому корупційної складової частини зумовлює його визначення як «тіньового». Особливостями українського лобізму є поширеність т. зв. «вмонтованого» лобізму, коли державний службовець або народний депутат є водночас і об’єктом, і суб’єктом лобістського впливу і обслуговує або інтереси власного бізнесу, або інтереси фінансово-промислових угруповань. Демократичні перетворення останніх років і, перш за все, зростання громадянської свідомості суспільства відкрили певне «вікно можливостей» для більшого поширення публічних методів лобізму, залучення до нього як прозорих посередників-професіоналів у вигляді консалтингових та GR-фірм, так і широкі кола громадянського суспільства. Набуття вітчизняним лобізмом прозорих, демократичних і правових форм залежить від успішного розвитку трьох взаємопов’язаних процесів: прийняття і реалізації антикорупційного законодавства, подальшого зростання громадського активізму та законодавчого унормування лобідіяльності.