Сучасний стан та регіональна конфігурація партійної системи України

Abstract

У статті охарактеризовано сучасний стан та регіональну конфігурацію партійної системи України. Методологічним принципом дослідження є теорія націоналізації партійних систем, що дає можливість з’ясувати її регіональну конфігурацію. Для вивчення стану регіональної конфігурації партійної системи розраховано індекс націоналізації політичних партій і партійної системи Джонса – Майнварінга та евклідову відстань за результатами парламентських виборів 1998–2014 рр. Досліджуються загальні особливості розвитку партійної системи України за допомогою використання ефективного числа партійних індексів, дробів і волатильності. Зроблено висновок про векторну дилему розвитку партійної системи України між націоналізацією та регіоналізацією. З одного боку, її еволюція пов’язана з формуванням національних партій, а з іншого – за результатами місцевих виборів 2010 р. та 2015 р. можна констатувати появу потужних регіональних партій. Встановлено, що регіональну конфігурацію партійної системи України формують такі складники: 1) національні парламентські політичні партії, які подолали виборчий бар’єр на виборах; 2) національні позапарламентські партії, які отримали не менше 1% голосів виборців на виборах до Верховної Ради України; 3) регіональні політичні партії, представлені в обласних і районних радах декількох регіонів; 4) субрегіональні партії, зокрема: а) політичні партії одного чи декількох одномандатних округів; б) місцеві партії, які ситуативно використовуються місцевими політиками для забезпечення виборчої підтримки на виборах до органів місцевого самоврядування. Зазначається, що основними типами партій, які входять до складу партійної системи України, є такі: провідні парламентські партії (політична партія Блок Петра Порошенка «Солідарність», політична партія «Народний фронт», політична партія Союз «Самопоміч», Радикальна партія Олега Ляшка, політична партія «Опозиційний блок»); «старі» бренди партій (Всеукраїнська спілка «Батьківщина», Всеукраїнська спілка «Свобода», політична партія «Громадянська позиція»); регіональні політичні партії (політична партія «Єдиний центр», політична партія «Херсонери»); партії національних меншин («КМКС – Угорська партія України», Демократична партія угорців в Україні), «нові ліві» партії; воєнізовані партії (політична партія «Правий сектор», політична партія «Національний корпус»); партії громадських ініціатив/ партій-рухів (політична партія «Громадський контроль»). Зроблено висновок про те, що в розвитку партійної системи України чітко простежуються дві тенденції – націоналізація та регіоналізація. У різні періоди розвитку більш чітко проявляється одна з них, що залежить від сукупної дії низки чинників.