Please use this identifier to cite or link to this item: dspace.pdpu.edu.ua/jspui/handle/123456789/6794
Title: Осягнення національного минулого та оформлення основ охорони пам’яток у Франції
Other Titles: Comprehension of the national past and design basics of monument protection in France
Authors: Присяжнюк, Олексій Миколайович
Prisajnyk, Оleкsiy Мykolayovych
Keywords: національна історія
національне минуле
музеєзнавство
історична пам’ятка
охорона пам’яток
законодавча база
спадщина
national history
national past
museum studies
historical monument
monument protection
legislative base
heritage
Issue Date: 2019
Publisher: Міжнародний гуманітарний університет
Citation: Присяжнюк О. М. Осягнення національного минулого та оформлення основ охорони пам'яток у Франції // Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Сер.: Історія. Філософія. Політологія. 2019 № 17. – С. 30-34.
Abstract: Безпосереднє становлення державної системи охорони пам’яток у Франції було результатом революцій 1789 та 1830 рр. У другій чверті XIX століття відбулося зростання інтересу до національної історії, наці- онального минулого, що було зумовлене не лише природ- ним розвитком науки, а й загальними політичними та соці- ально-економічними умовами. Власне інституціоналізація збереження стародавніх пам’ятників здійснилася в період Липневої монархії, який часто визначається як «момент Гізо», за ім’ям французького історика та політичного діяча Франсуа Гізо, який обіймав пост міністра внутрішніх справ з серпня до листопада 1830 року та міністра народ- ної освіти з листопада 1832 до квітня 1837 рр. Протягом декількох років, з 1830 по 1837, за його ініціативою були створені основні інститути цієї централізованої держав- ної системи: Генеральна інспекція історичних пам’яток (1830), Товариство історії Франції (1833), Комітет історич- них та наукових робіт (1834), Комісія історичних пам’яток (1837). Вони стали організаційним втіленням політики, що проводилась королем Луї-Філіпом і Франсуа Гізо. Свій прихід до влади Ф. Гізо ознаменував проведенням реформ, які проголошував перш за все як історик. Його хвилював пошук основ для національної єдності, узаконення тре- тього стану, вимоги, що висуваються новою національної історією. Ним була розроблена та втілена програма істо- ричного виховання французького суспільства. У Франції прагнення відновити національну єдність, пошук національної свідомості та ідентичності здійснювався на основі публічної політики. Можна сказати, що уряд та державні установи багато в чому не тільки ініціювали цю діяльність, але й здійснювали керівництво та контроль за її здійсненням. Були створені спеціальні державні установи для зібрання, вивчення та збереження пам’яток вітчизняної історії, як писемних, так і матеріальних. Уряд країни розумів, що вирішити поставлені завдання самостійно неможливо, потрібна допомога наукових товариств, які почали активно розвиватися в той час. Вже у 1830-х роках у Франції склалася розвинена мережа наукових товариств, що займалися вивченням стародавніх пам’яток. Завершенням тривалого процесу формування законодавчої бази стало прийняття першого загального закону 30 березня 1887 р., положення якого згодом було розроблено «Законом про пам’ятки історії» від 31 грудня 1913 року. The direct formation of the state system for the protection of monuments in France was the result of the revolutions of 1789 and 1830. In the second quarter of the XIX century there was a rise in interest in national history, the national past, which was due not only to the natural development of science, but also mainly to political and socio-economic conditions. The preservation of ancient monuments was institutionalized during the July monarchy, which is often defined as the “Guizot moment”, named after the French historian and prominent politician Francois Guizot, who served as Minister of the Interior from August to November 1830 and Minister of Education from November 1832 to April 1837. For several years, from 1830 to 1837, on his initiative, the main institutions of this centralized state system were created: General Inspectorate of Historical Monuments (1830), General in the history of France (1833), the Committee of historical and scientific works (1834), the Commission of historical monuments (1837). They were the organizational embodiment of the policies pursued by King Louis Philippe and François Guizot. In France, the desire to restore national unity, the search for national consciousness was carried out on the basis of public policy. We can say that the government and state institutions in many ways not only initiated this activity, but also carried out leadership and control over its implementation. Special state institutions were created to collect, study and preserve monuments of national history, both written and tangible. The government of the country understood that it was impossible to solve the assigned tasks, the help of scientific societies, which began to develop actively at that time, was needed. In France already in the 1830s a developed network of scientific societies involved in the study of ancient monuments has developed. The completion of the long process of forming the legislative base was the adoption of the first comprehensive law on March 30, 1887, the provisions of which were subsequently developed by the “Law on Historical Monuments” of December 31, 1913.
URI: dspace.pdpu.edu.ua/jspui/handle/123456789/6794
Appears in Collections:Кафедра всесвітньої історії та методології науки

Files in This Item:
File Description SizeFormat 
osyahnennz.pdf335.7 kBAdobe PDFView/Open


Items in DSpace are protected by copyright, with all rights reserved, unless otherwise indicated.