Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: dspace.pdpu.edu.ua/jspui/handle/123456789/6690
Назва: Методологічне підґрунтя польської філософії історії
Інші назви: Методологические основания польской философии истории
Methodological foundations of the polish philosophy of history
Автори: Добролюбська, Юлія Андріївна
Добролюбская, Юлия Андреевна
Dobrolyubska, Yulia Andriivna
Ключові слова: наратив
класифікація
джерело
джерело
історичне джерело
історичний міф
риторика
ідеологія
наратив
классификация
источник
исторический источник
исторический миф
риторика
идеология
narrative
classification
source
historical source
historical myth
rhetoric
ideology
Дата публікації: 2019
Видавництво: Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського
Бібліографічний опис: Добролюбська Ю. А. Методологічне підґрунтя польської філософії історії / Ю. А. Добролюбська // Наукове пізнання: методологія та технології. - 2019. - №1. - С.35-44.
Короткий огляд (реферат): Е. Топольський розумів історію як сукупність процесів та явищ, яких в даний час не існує. «Відсутність» минулого, як і його різноманітність, робить предмет історичних досліджень невловимим і завжди неповним. Доступ до історичних джерел або об’єктів матеріальної культури гарантує всього лише ілюзію контакту з дійсністю. Він сприяє почуттю емпіричного зіткнення з минулим, фактично будучи лише міражем. Більш того, джерела не тільки не дають можливості наблизитися до минулого, а й відображають його упереджено. Навіть самі сумлінні та критичні з історіографічних описів включають в себе особисту думку, яка виражається в підборі джерел і способу їх інтерпретації. Людина розуміє світ, частиною якого вона є, через призму мови, культури, суспільства. Ці чинники формують мислення та мову про минуле або про світ минулого. Вихід за межі власного досвіду і знання, спроба відмовитися від культурної спадщини будуть безуспішними. Історик «вкладений» в сьогоденні, перебуває в даному культурному контексті та системі цінностей. Описуючи світ, дослідник минулого користується певними категоріями. Для антично- європейського культурного кола характерними є: логіка, час, простір і так звані історичні метафори – ідея генезису і прогресу. Вони значною мірою визначають розуміння будь-якої теорії, свідчать про її достовірність та безсумнівність. Тим самим кожний історичний нарис, нехай і в мінімальному ступені, переносить специфіку сучасного мислення – елементів сьогоднішнього – в минуле. Неможливість вийти за межі власного культурного кола призводить до того, що людина, яка досліджує минуле, завжди робить це через призму теперішнього часу згідно з категоріями мислення, що діє в її епосі. Е. Топольский понимал историю как совокупность процессов и явлений, которых в настоящее время не существует. «Отсутствие» минувшего, как и его разнообразие, делает предмет исторических исследований неуловимым и всегда неполным. Доступ к историческим источникам или объектам материальной культуры гарантирует всего лишь иллюзию контакта с действительностью. Он способствует чувству эмпирического соприкосновения с минувшим, фактически будучи лишь миражом. Более того, источники не только не дают возможности приблизиться к прошлому, но и отражают его пристрастно. Даже самые добросовестные и критические из историографических описаний включают в себя личное мнение, которое выражается в подборе источников и способах их интерпретации. Человек понимает мир, частью которого он является, через призму языка, культуры, общества. Эти факторы формируют мышление и речь o прошлом или о мире прошлого. Выход за пределы собственного опыта и знания, попытка отказаться от культурного наследия будут безуспешными. Историк «заключен» в настоящем, находится в данном культурном контексте и в данной системе ценностей. Описывая мир, исследователь прошлого пользуется определенными категориями. Для антично-европейского культурного круга характерными являются: логика, время, пространство и так называемые исторические метафоры – идея генезиса и прогресса. Они в значительной мере предопределяют понимание какой-либо теории, свидетельствуют о ее достоверности и несомненности. Тем самым каждое историческое изложение, пусть и в минимальной степени, переносит специфику современного мышления – элементов сегодняшнего – в прошлое. Невозможность выйти за пределы собственного культурного круга приводит к тому, что человек, исследующий прошлое, всегда делает это через призму настоящего времени согласно категориям мышления, действующим в его эпохе. E. Topolsky understood history as a set of processes and phenomena that currently do not exist. The «absence» of the past, like its diversity, makes the subject of historical research elusive and always incomplete. Access to historical sources or objects of material culture guarantees only the illusion of contact with reality. It contributes to a sense of empirical contact with the past, actually being only a mirage. Moreover, sources not only do not give an opportunity to come closer to the past, but also reflect its biased. Even the most conscientious and critical of historiography descriptions include personal opinion, which is expressed in the selection of sources and methods of their interpretation. Man understands the world, of which he is a part, through the prism of language, culture, and society. These factors shape the thinking and speech about the past or about the world of the past. Going beyond our own experience and knowledge, an attempt to abandon the cultural heritage will be unsuccessful. The historian is «imprisoned» in the present, is in this cultural context and in this system of values. Describing the world, the explorer of the past uses certain categories. For the ancient European cultural circle, are characteristic the following: logic, time, space, and so-called historical metaphors – the idea of genesis and progress. They determine the understanding of any theory, indicate its reliability and certainty. Thus, each historical presentation, albeit to a minimal extent, takes the specifics of modern thinking – the elements of today – into the past. The impossibility to go beyond the limits of one's own cultural circle leads to the fact that a person who explores the past always does this through the prism of the present tense according to the categories of thinking that are valid in his epoch.
URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу): dspace.pdpu.edu.ua/jspui/handle/123456789/6690
Розташовується у зібраннях:2019

Файли цього матеріалу:
Файл Опис РозмірФормат 
Dobrolyubska.pdf835.72 kBAdobe PDFПереглянути/Відкрити


Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.