Please use this identifier to cite or link to this item: dspace.pdpu.edu.ua/jspui/handle/123456789/6581
Title: Evolution of Organizational Forms of Teaching Ukrainian Language in Western Diaspora
Other Titles: Еволюція організаційних форм навчання української мови в західній діаспорі
Authors: Romaniuk, Svitlana
Романюк, Світлана Захарівна
Keywords: native schools
types of schools
educational process
Ukrainian language
lesson
lecture
western Diaspora
рідні школи
типи шкіл
навчально-виховний процес
українська мова
урок
лекція
західна діаспора
Issue Date: 2017
Publisher: Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського
Citation: Romaniuk S. Evolution of Organizational Forms of Teaching Ukrainian Language in Western Diaspora / S. Romaniuk // Наука і освіта. - 2017. - №12. - С.53-58.
Abstract: The necessity of preservation and development of the native language (through the example of the Ukrainian language) as the main characteristic of the nation regardless of the place of residence of its native speakers has been grounded in the article. It is proved that the efficiency of this process depends on many factors. The most important of them in the Diaspora is the availability of training facilities, qualified teaching staff, motivation for learning the Ukrainian language of the pupils in their native schools and courses of Ukrainian studies, effective forms of organization of the educational process. Ukrainian teachers, organizing educational process of teaching the mother tongue in a multilingual environment of the countries of residence of Ukrainians resorted to various forms of its implementation in their native schools, schools of Ukrainian studies and Ukrainian studies courses. Quite often their choice depended on the number of classrooms in the school, availability of teachers, pupils with the same level of proficiency of language mastering in the specific class, didactic resources, etc. It is argued that the teachers of schools and courses of Ukrainian studies, native schools, pre-school institutions, children's front rooms and kindergartens in the United States, Canada, Australia and Great Britain, in addition to traditional lessons as a basic form of mastering the native language, used the lessons of thinking in nature, trips to nature, observation, created the atmosphere of care about the beautiful, developing in this way the language and thinking of children, their individual creative abilities, constantly concerned about how to make educational institutions the school of search and discovery for the young generation of Diaspora Ukrainians. У статті обґрунтовано необхідність збереження і розвитку рідної мови як основної ознаки нації незалежно від місця проживання її носіїв. Доведено, що процес оволодіння мовою, набуття учнями знань, умінь і навичок мовленнєвої діяльності, визначених змістом мовної освіти, - явище складне й багатогранне. Ефективність його залежить від багатьох чинників, які по-різному проявляються, залежно від умов дидактичної взаємодії суб’єктів навчання. Встановлено, що найголовнішими з них у діаспорі є наявність навчально-матеріальної бази, кваліфікованих педагогічних кадрів, мотивації до вивчення української мови в учнів рідних шкіл і курсів українознавства, ефективних форм організації навчально-виховного процесу. Аргументовано, що українські педагоги, організовуючи процес навчання рідної мови в багатомовному середовищі країн проживання українців, вдавалися до різних форм його проведення у рідних школах, школах та курсах українознавства. Досить часто вибір їх залежав від кількості класних кімнат у школі, наявності вчителів, учнів з однаковим рівнем володіння мовою у певному класі, дидактичних засобів та ін. У перші роки проживання українців в інших державах рідні школи нараховували небагато учнів, а тому для здобуття українознавчої освіти їх доводилося об’єднувати у різновікові групи або створювати так звані «злучені» (об’єднані) класи чи працювати одночасно з кількома класами. Вивчення української мови в рідній школі складалося з двох частин: оволодіння вимовою, граматикою та письмом (за відповідними підручниками) і читання текстів з букваря та читанок, кількість яких, особливо в післявоєнний період, зросла. Водночас для розширення знань учнів учителі нерідко використовували додаткові матеріали з тогочасних газет, журналів і календарів, що надходили до США і Канади з України – як західної, так і східної – або видавались етнічними громадами у цих країнах. Полегшувало організацію навчально-виховного процесу в рідних школах і те, що на основі узагальнення досвіду діяльності українського шкільництва в 20-40-і рр. ХХ ст. на терені Північної Америки спільними зусиллями ОУПК і УЦШР УККА у 1950-х рр. були чітко визначені типи шкіл, вироблені методичні рекомендації щодо налагодження їх діяльності. Учителі шкіл і курсів українознавства, рідних шкіл, класів передшкілля, дитячих світличок і садочків у США, Канаді, Австралії та Великобританії широко використовували, крім традиційних уроків навчання мови, уроки мислення на природі, подорожі в природу, спостереження, створювали атмосферу турботи про живе й прекрасне, розвиваючи у такий спосіб мову й мислення дитини, індивідуальні творчі здібності учнів, постійно дбали про те, щоб рідномовні освітні заклади ставали для юного покоління діаспорних українців школою пошуку й відкриття.
URI: dspace.pdpu.edu.ua/jspui/handle/123456789/6581
Appears in Collections:2017

Files in This Item:
File Description SizeFormat 
Romaniuk.pdf541.21 kBAdobe PDFView/Open


Items in DSpace are protected by copyright, with all rights reserved, unless otherwise indicated.