Identity Crisis and Its Role in Amplification of Social Devitalization of Personality

Abstract

The paper deals with identity crisis as a state determined by the changes in social environment of the 19th -20th centuries and the destruction of a mechanism allowing people to establish their belonging to a certain group. Identity crisis exhausts a person by the necessity of searching for the answer to the question “Who am I?” Such a state has arisen because of the identity’s loss of stability, conservatism of the structure which was a set of psycho-age characteristics which gradually replaced each other. In the development of social devitalization, identity crisis acts as a source of impulse of searching for aspects by the personality, which provide his/her internal organization. In a situation of social devitalization, a personality hopes for social revitalization after overcoming the state of identity crisis. Cоціальні зміни ХІХ-ХХ ст., зламавши устояні механізми формування ідентичності, породили вакуум у самовизначенні та усвідомленні людиною сенсу себе. На межі ХХ-ХХІ ст. проблематика ідентичності переходить на одну з перших позицій в наукових дослідженнях, а пошуки виходу зі стану кризи ідентичності перетворилися на дослідницький тренд. Метою статті є презентація погляду на роль кризи ідентичності у розгортанні соціальної девіталізації особистості – феномену/процесу, що означає втрату людиною соціально важливих якостей через дистанціювання від соціуму. Ідентичність виступає процесом перейняття індивідом з історично обумовленого соціокультурного простору актуальних характеристик. Зауважено, що криза ідентичності втомлює людину необхідністю постійних пошуків відповіді на запитання «Хто Я?» в особистісному та соціальному планах. Відзначено, що такий стан виник через втрату ідентичністю стабільності, консервативності структури. Показано, що соціальна та персональна ідентичність зазнають постійних трансформацій через зовнішні впливи та взаємовпливи. Внутрішні зміни відбуваються з людиною протягом усього життя, що, свою чергу, детермінує зміни навколишнього середовища. В цьому аспекті йдеться про «середовищний зріз ідентичності» та «темпоральний зріз ідентичності». Вказано, що вони частково є причиною переорієнтації людини на соціальну девіталізацію, адже саме вони змушують особистість відвойовувати у соціального простору територію, на якій можуть вирішити питання власного селфу. Зазначено, що в розвитку соціальної девіталізації криза ідентичності відіграє роль джерела імпульсу пошуків особистістю моментів, що забезпечать її внутрішню впорядкованість. Зауважено, що в ситуації соціальної девіталізації особистість сподівається на спроможність до соціальної ревіталізації після виходу зі стану кризи ідентичності.