Генезис трансформації почуття провини у батьків дітей з обмеженими можливостями здоров’я

Abstract

Стаття присвячена експериментальному дослідженню трансформації почуття провини та ставлення батьків до хвороби дітей з обмеженими можливостями здоров’я. Визначено деструктивний вплив неадекватних форм усвідо- млення, через який деформуються: стиль внутрішньосімейних взаємин; система відносин членів сім’ї із соціумом; особливості світогляду та ціннісних орієнтацій кожного з батьків. Проаналізовано типології сімей, в яких є діти з ОМЗ і ФР. Почуття провини розглядається як складний когнітивно-поведінковий комплекс, що поєднує страх, самоп- риниження, аутоагресію та водночас включає систему психологічних захистів, що пом’якшують емоційне напружен- ня, викликане цими негативними почуттями. Мета дослідження – теоретичний аналіз і експериментальне дослі- дження переживання почуття провини батьками дітей з ОМЗ. У результаті теоретичного аналізу визначено, що переживання провини батьків дітей з ОМЗ та ФР – це складне глибинно-психологічне утворення, архітипія якого породжується з неусвідомлення комплексу повинності, ігнорування власної цінності та самості у зв’язку з відчуттям власної «причинності» в інвалідизації дитини, переживанням морального страждання та пошуку гіперкомпенсації. В рамках експериментального дослідження, реалізованого на базі Дніпропетровської обласної психіатричної лікарні, відділення № 42 та НДІ Дитячої та сімейної психіатрії, психотерапії, психології, медичної та психосоціальної реабілі- тації (м. Дніпро), було використано психодіагностичні методи: Опитувальник міжособистісної провини (IGQ-67, адаптація О. Белінської), Вимірювання прочуття провини та сорому (TOSCA, Дж. П. Тангней), «Опитувальник прови- ни» (К. Куглер, У. Джонс), Опитувальник ставлення до хвороби дитини (В. Каган, І. Журавльова), Тест-опитувальник діагностики батьківського ставлення (А. Варга, В. Столін). За результатами емпіричного дослідження виявлено, що дезадаптивність, реактивність і превентивність провини найбільш притаманні батькам дітей з ОМЗ формами. Пе- реживання провини через можливу відстороненість від дитини (родини), пошук екстернального відігрівання й орієн- тація на зовнішні причини провини складають профіль батьківського переживання провини. Слід також констату- вати, що провина у батьків виступає частіше як риса особистості, а не як стан. Також детермінацію провини мож- на пояснити через вразливість щодо оцінки батьківської поведінки іншими (бета-гордість). Проведення емпіричного дослідження дозволило констатувати, що саме батьківське ставлення прийняття-неприйняття є одним із первинних чинників, на тлі яких відбувається подальша взаємодія з дитиною та визначення типа ставлення до її хвороби. Виявле- но, що мірою збільшення авторитарної гіперсоціалізації відбувається зниження показника нозогнозії. Тенденція до гіперсоціалізації, безсумнівно, стає однією зі стратегій зменшення заперечення хвороби та статусу дитини, проте її хибність полягає в надмірному контролюванні процесів соціалізації. The paper deals with the experimental survey of parents’ sense of guilt transformation and their attitude to their children’s physical disabilities. Inadequate awareness forms have a destructive impact according to which a style of interfamily relations, a system of relations between a family and the society, features of parents’ worldview and values get deformed. A sense of guilt is considered as a complex cognitive and behavior phenomenon combining fear, self-abasement, self-aggression and involving a system of psychological defenses moderating stress caused by these negative feelings. The aim of the research is to carry out a theoretical analysis and an experimental survey of physically disabled children’s parents’ sense of guilt. The study was carried out at Dnipropetrovsk regional psychiatric hospital, department 42, and Research Institute for Child and Family Psychiatry, Psychotherapy, Psychology, Medical and Psychosocial Rehabilitation, and was based on the following research methods: IGQ-67 modified by O. Belinska, Test of Self-Conscious Affect (TOSCA) by J. Tangney, The Guilt Inventory by K. Kugler, U. Jones, Attitude to Child’s Disease Test by V. Kagan, I. Zhuravliova, Parental Attitude Test by A. Varga, V. Stolin. As a result of the research it has been found that it is a complex inner psychological phenomenon originated from the incomprehension of duty, ignoring self-dignity and self-identity because of self-blaming in child’s disability, experiencing moral suffering and search for hypercompensation. It has been found that maladaptiveness, sensibility, and preclusiveness are peculiar for the parents having children with physical disabilities. The parental sense of guilt in this context involves feeling guilty because of detachment from the family and focus on external causes of guilt. It should be emphasized that a sense of guilt acts as a character trait, not just as a state. The empirical research makes it possible to note that it is parental attitude of acceptance-nonacceptance which is one of the primary factors forming the style of parent-child relations and parents’ attitude to the disease.